Відкрити головне меню

Євген Четвергов (літературний псевдонім Нуянь Видяз) (*30 березня 1934, Орданьбує, Тумобуе, Ерзянь Мастор - Республіка Мордовія) — ерзянський публіцист та письменник. Один із лідерів ерзянського національного руху ХХІ століття.

Нуянь Видяз
Четвергов, Евгений Владимирович.jpg
Псевдо Нуянь Видяз
Народився 30 березня 1934(1934-03-30) (85 років)
Ардатове, Дубьонський район, Мордовська автономна область, Середньоволзький край[d], РСФРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник, журналіст, редактор
Мова творів Ерзянська і російська
Жанр оповідання і публіцистика

Нуянь Видяз у Вікісховищі?

Головний редактор газети «Ерзянь Мастор», заступник голови фонду спасіння ерзянської мови.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Нуянь Видяз виступає на Ерзянському Конгресі у Саранську. 7 червня 2016 року

Народився в ерзянській селянській родині. У 1952 році закінчив Дубенську середню школу. Після закінчення школи працював робітником сцени Театру юного глядача імені Максима Горького в місті Баку. З 1953 року працював завідувачем сільським клубом в рідному селі. У 1954-1959 роках навчався наагрономічному факультеті Пензенського сільськогосподарського інституту.

Після закінчення інституту шість років працював агрономом у радґоспі «Хвиля революції» Ардатовського району (1959—1960) та в Ковилкінському районі (1960—1965) Ерзянь Мастор. Поступив до аспірантури Мордовського університету (1965), закінчив аспірантуру (1968). Після цього 28 років (1968—1996) працював викладачем університету. Вчена ступінь — кандидат аграрних наук (1970), доцент (1981).

З 1980 року друкує свої твори ерзянською та московською мовами у газетах «Сятко» (Іскра) та «Чилісема» (Схід), збірках Мордовського книжкового видавництва.

На початку 1990-их увійшов в ерзянський національний рух. Співзасновник товариства «Масторава» (1990) та Фонду порятунку ерзянської мови імени А. П. Рябова. Редактор національної газети «Эрзянь Мастор», яка виходить в Саранську з 1994.

 
Нуянь Видяз та Кшуманцянь Пірґуж

БібліографіяРедагувати

  • «Сиреневая луна» (1989)
  • «Велень вайгельть» (1992)
  • «Сырнень човалят» (1995)
  • «Иень тюст» (2003)
  • «Янгамо» (2006)
  • «Эрзянь Масторонть седейсэ. Имена их бессмертны» (2007)
  • «Где цветет чистодуш?» (2009)
  • «Эрязденть арсезь» (2010)
  • «Ванине» (2011)
  • «Тесэ ды Тосо» (2013)
  • «Сырнень човалят» (2017)
  • «Финно-угры в русском языке: топонимо-этимологический словарь финно-язычных, угорских и селькупских слов, вошедших в лексику русского языка»[1] (2015)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати