Ноздрунов Михайло Кузьмич

Ноздрунов Михайло Кузьмич (рос. Ноздрунов Михаил Кузьмич; 1898(1898) — 19 квітня 1945) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-майор (1940).

Ноздрунов Михайло Кузьмич
рос. Ноздрунов Михаил Кузьмич
Народження 1898(1898)
Смерть 19 квітня 1945(1945-04-19)
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1919—1945
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Формування 15-й механізований корпус
16-й механізований корпус
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

БіографіяРедагувати

Народився у 1898 році в родині службовця. Росіянин. Член ВКП(б) з 1927 року.

Учасник Першої світової війни, Громадянської війни в Росії. У лавах РСЧА з 1919 року.

У 1930 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

26 листопада 1935 року наказом НКО СРСР № 2484 полковнику М. К. Ноздрунову присвоєне військове звання «комбриг».

У 1938 році призначений начальником 4-го відділу Генерального штабу РСЧА.

Постановою РНК СРСР № 945 від 4 червня 1940 року присвоєне військове звання «генерал-майор»[1].

З березня по липень 1941 року — начальник штабу 15-го механізованого корпусу Київського ОВО. Згодом нетривалий час був начальником штабу Бердичівської групи військ, 16-го механізованого корпусу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному фронті.

З серпня 1941 року — на викладацькій роботі: начальник кафедри тактики вищих з'єднань Військової академії моторизації і механізації РСЧА імені Й. В. Сталіна, заступник начальника цієї ж академії.

1 січня 1945 року направлений на стажування до 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту.

Під час боїв за Берлін був поранений і помер 19 квітня 1945 року. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденами Червоного Прапора (06.08.1944[2]), Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.05.1945[3]), Червоної Зірки і медаллю.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати