Вікіпедія

Новицький Станіслав Сергійович

Станіслав Сергійович Новицький (27 грудня 2000, Павлівка (Туманове), Роздільнянський район, Одеська область, Україна) — український поет.[1] Лауреат літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша[2]. Автор поетичних книг «Оновлення» (самвидав)[3], «Акафіст коня» (2020)[4], «Полудень» (2021)[5], «Воскресіння віт» (2021)[6], «Розуміння простору» (2022)[7], «Крони дерев холодні» (2022)[8].

Станіслав Новицький
Народився 27 грудня 2000
Павлівка (Туманове), Роздільнянський район, Одеська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Національна академія Національної гвардії України
Мова творів українська
Роки активності 2012 — по сьогодні
Напрямок поезія
Жанр громадянська лірика
філософська лірика
інтимна лірика
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новицький.

Життєпис ред.

Народився 27 грудня 2000 року. Переїхав до Кропивницького у 2010 році. Там закінчив Кропивницьке вище професійне училище № 4, отримавши професію токаря. Але хлопець відчував сильний потяг до літературної творчості, тому заради натхнення переїхав до села Високі Байраки. Там Станіслав працював у дві зміни у кропивницькому підприємстві «САВІЛ», вів господарство — доглядав сад і город, вирощував курчат.[9][1] Попри зайнятість, хлопець встигав писати і брати активну участь у літературному житті: проводив творчі зустрічі, презентації власних поетичних збірок (Станіслав Новицький видав п'ять збірок протягом двох років).

З 2021 року юнак став курсантом Національної академії Національної гвардії України. Брав участь у благодійних ініціативах, зокрема разом із побратимами відвідував дитячий будинок медико-психолого-педагогічної реабілітації, привітавши маленьких вихованців із новорічними святами.[10]

Творчість ред.

Станіслав Новицький почав писати ще 2012 року. Взятися за перо майбутнього поета спонукало перше кохання. Але дебют Станіслава відбувся аж 2018 року у журналі «Дзвін», де була опублікована добірка з трьох віршів «У душі лиш весна розцвітає»[11] Надалі Станіслав Новицький зберіг співпрацю із «Дзвоном». Окремі добірки з'являлися в журналах «Вежа», «Степ», «Грім», «Літературний Чернігів», «Буковинський журнал»[12], «Золота пектораль».[13] Публікувався в антологіях та збірках. Зокрема, у 2019 році автор представляв Кіровоградщину у книзі «Антологія молодої української поезії III тисячоліття» київського видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»[14]. Видані збірки Станіслава Новицького отримали багато схвальних відгуків від відомих літераторів і критиків, зокрема Тадея Карабовича[13], Антоніни Корінь, Василя Бондаря, Олени Надутенко, Елеонори Бельської, Тетяни Березняк та письменника-земляка Віктора Терена. Станіслав — член кропивницького обласного літературного об'єднання «Степ», об'єднання «Парус» та літературного клубу «Ліра».[15]

Поезія Станіслава Новицького — це переважно філософська та інтимна лірика. Зустрічаються громадянські та пейзажні мотиви. Поет з дитинства увібрав у душу велич рідної природи, тому часто звертається у творчості до опису рідних місць, продовжуючи традицію так званої «степової романтики» в українській літературі, започаткованої й розвинутої Тарасом Шевченком, Амвросієм Метлинським, Євгеном Маланюком, Віктором Близнецем та іншими класиками[16]. Пише верлібрами, рідше звертається до традиційних римованих катренів.

В основу поезій Станіслава Новицького лягають здебільшого власні переживання та емоційний досвід. Його вірші глибоко рефлексійні: занурючись у власне переживання дійсності, поет створює через лірику власний міфопоетичний простір. Глибокі сакральні образи (небо, сонце, дорога) набувають виразно авторської семантики, зазнають філософського осмислення і відображають ліричний автопортрет автора. Наприклад, у вірші «Треба напитись мовчання…» зі збірки «Крони дерев холодні» бачимо вітаїстичний заклик «напитись дощу для неба і сонця» — отже, ці образи стають для ліричного героя дороговказами, сенсами духовного буття. У поезії «Хочу напитись води з криниці» архетипний образ криниці переосмислюється як образ пам'яті, на глибокому дні якої тече вода споминів.[17][18] Така епічна заглибленість у зміст кожного образу, міфічність, наскрізна асоціативність стали виразними рисами лірики Станіслава Новицького. Відтак його твори нелегко сприймати — як за складом, так і за змістом. Можна впевнено сказати, що поет претендує на місце в елітарній українській поезії (на це звернув увагу критик Володимир Яремчук)[19].

Окрім поезії, Станіслав Новицький пише прозу, епіграми і критичні статті про творчість письменників Віктора Погрібного, Івана Драча, Наталії Пасічник. Цикл його сатирично-драматичних епіграм було опубліковано на гумористичній сторінці «Літературно-Кропивницький шарварок» у «Першій міській газеті»[20]. На думку Антоніни Корінь, у своїх мініатюрах та епіграмах Станіслав Новицький постає як читач-інтелектуал[21].

Літературна критика ред.

Станіслав Новицький — автор численних літературно-критичних статей. Він співпрацює з газетами «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Народне слово» та ін. Зокрема, в «Українській літературній газеті» опублікований ґрунтовний відгук на тритомник Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!» під назвою «Чернігівський феномен»[22].

Книги ред.

  • «Оновлення» (самвидав)
  • «Акафіст коня» (2020)
  • «Полудень» (2021)
  • «Воскресіння віт» (2021)
  • «Розуміння простору» (2022)
  • «Крони дерев холодні» (2022)

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Зустріч з поетом Станіславом Новицьким. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  2. ↑ Письменниця з Моршина стала лауреаткою міжнародної літературно-мистецької премії. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  3. ↑ [1]
  4. ↑ а б Станіслав Новицький. “Акафіст коня “. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  5. ↑ Презентація збірки «Полудень» Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  6. ↑ «Воскресіння віт» Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  7. ↑ а б У Кропивницькому бібліотекарі отримали подарунок від молодого поета. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  8. ↑ Крони дерев холодні (парадигма поетичної присутності). Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  9. ↑ І полудень, і «ранок – час поетів». Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  10. ↑ Іграшки, солодощі та щирі посмішки малят. Курсанти Академії привітали дітей з новорічними святами. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  11. ↑ Статті з періодичних видань та збірок- результати пошуку. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  12. ↑ Краєзнавча картотека- результати пошуку. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  13. ↑ а б Твоїми вустами я нап’юся води. Про поезію Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  14. ↑ Презентація збірки «Полудень» Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  15. ↑ «Молодь Кропивниччини у літературі». Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  16. ↑ Крони дерев холодні (парадигма поетичної присутності). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  17. ↑ а б Твоїми вустами я нап’юся води. Про поезію Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  18. ↑ Крони дерев холодні (парадигма поетичної присутності). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  19. ↑ а б Полинова кров поезій Станіслава Новицького. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  20. ↑ Шарварок № 24. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  21. ↑ а б І полудень, і «ранок – час поетів». Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  22. ↑ Станіслав Новицький. «Чернігівський феномен». Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
  23. ↑ Середмістя №22. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  24. ↑ Побачила світ поетична збірка Станіслава Новицького «Розуміння простору». Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новицький_Станіслав_Сергійович&oldid=41419596