Ноа Брайсон Мамет (англ. Noah Bryson Mamet) — посол Сполучених Штатів в Аргентині.

Ноа Брайсон Мамет
англ. Noah Bryson Mamet
Ноа Брайсон Мамет англ. Noah Bryson Mamet
Ноа Брайсон Мамет
англ. Noah Bryson Mamet
Посол Сполучених Штатів Америки в Аргентині[en]
16 січня 2015 — 20 січня 2017
ПрезидентБарак Обама
ПопередникВілма Сокорро Мартінез[en]
НаступникТом Куні (в.о.)

Народився1969(1969)
Мангеттен-Біч, Каліфорнія, США
Відомий якдипломат, підприємець, політик
КраїнаСША
Alma materКаліфорнійський університет в Лос-Анджелесі[1][2][3] і Mira Costa High Schoold
Політична партіяДемократична партія США

Ранні роки та освіта

ред.

Мамет народився в єврейській родині[4] в Мангеттен-Біч, Каліфорнія. 1992 року він закінчив Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі зі ступенем бакалавра мистецтв.[5]

Критика

ред.

З моменту свого призначення послом США в Аргентині, Мамета критикували за те, що входить в групу призначених «послів, які піднімали шестизначні суми» за час кампанії переобрання президента Обами у 2012 році[en].[6][7] У грудні 2013 року, інтернет медіа-компанія BuzzFeed[en] повідомила, що висунення Мамета послом в Аргентині сприйнялося його колегами «з несподіванкою, а в деяких випадках навіть гнівом. Донори Демократичної партії конфіденційно скаржаться, що Мамет несправедливо використовував роботу своїх клієнтів для власної політичної вигоди і отримував користь від тісних особистих відносин з менеджером кампанії президента Обами, Джима Мессіни[en]».[8] Група офіцерів у відставці, дипломатичної служби США, відтоді виступають за припинення призначень політичних співробітників і прихильників на посаду послів.[9] Мамет також критикувався через відсутність «великого дипломатичного досвіду», не відвідуючи Аргентину до свого призначення.[7]

У 2014 році п'ятнадцять колишніх президентів державного союзного департаменту службовців (англ. State Department Employees Union) зробили офіційний запит відхилення кандидатури Мамета на посаду посла, який також включав Джорджа Цуніса (англ. George Tsunis) (для Норвегії) і Коліна Белла (для Угорщини), через те, що «вони показали обмежене знання країн, в які вони були призначені» на своїх слуханнях сенатського комітету.[10] State Department Employees Union опублікував лист до Держдепартаменту США, що закликає до «надання згоди Сенату щодо протистояння цих трьох кандидатів.» Лист був першим у своєму роді, який встановив новий історичний прецедент, щодо посольських назначень в США.[11]

Примітки

ред.
  1. https://www.international.ucla.edu/institute/article/267792 — 2023.
  2. https://2009-2017.state.gov/r/pa/ei/biog/235911.htm
  3. https://dailybruin.com/2018/01/23/former-u-s-ambassador-alum-discusses-relations-with-argentina — 2018.
  4. Noah Mamet confirmed as US envoy to Argentina. The Times of Israel (англ.) . 4 Грудня, 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  5. Obama Fundraiser Noah Mamet Appointed U.S. Envoy to Argentina. Гаарец (англ.) . 3 Грудня, 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  6. Crabtree, Susan (14 Березня, 2014). Obama under fire for big-money ambassador nominees (англ.) . The Washington Examiner[en]. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  7. а б Lachman, Samantha (7 Лютого, 2014). Obama Nominee For Ambassador To Argentina Has Never Actually Been There. The Huffington Post (англ.) . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  8. Cramer, Ruby (18 Грудня, 2013). Ambassador Appointment Draws Ire Inside Democratic Donor Class. BuzzFeed (англ.) . Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  9. Retired U.S. diplomats call for end to political ambassador appointees. United Press International (англ.) . 14 Лютого, 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  10. Foreign Service leaders ask Senate to reject Obama nominees. Вашингтон пост (англ.) . 10 Березня, 2014. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.
  11. Former US diplomats challenge Mamet pick. Buenos Aires Herald[en]. 8 Березня, 2014. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 24 Лютого 2016.

Посилання

ред.