Неолітичні кременеві копальні в районі Сп'єнн
Неолітичні кременеві копальні в районі Сп'єнн (англ. Neolithic flint mines of Spiennes) — це найбільші та найранніші у Європі неолітичні копальні, розташовані поблизу валлонського селища Сп'єнн, на південний схід від Монса, Бельгія.[2] Копальнями користувалися у середньому та пізньому неоліті (4300-2200 до н. е.) для видобутку кременю. Територія та її оточення були додані до Світової спадщини ЮНЕСКО у 2000 р.
Неолітичні кременеві копальні в районі Сп'єнн | |
---|---|
Neolithic Flint Mines at Spiennes (Mons) [1] | |
Світова спадщина | |
50°25′11.960000100406″ пн. ш. 3°58′57.270000100001″ сх. д. / 50.41999° пн. ш. 3.98258° сх. д. | |
Країна | Бельгія |
Тип | Культурна |
Критерії | i, iii, iv |
Об'єкт № | 1006 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 2000 (24 сесія) |
Неолітичні кременеві копальні в районі Сп'єнн у Вікісховищі |
Опис
ред.Список Світової спадщини ЮНЕСКО включає копальні з 2000 року та описує їх як «найбільша та найбільш рання концентрація стародавніх копалень у Європі», зазначаючи демонстрований ними рівень людського технологічного розвитку як підставу для включення.[3]
Копальні розташовані на території бл. 100 га низин поблизу міста Монс у Бельгії та цікаві тим, що демонструють перехід від видобування кременевих нодулей у відкритих кар'єрах до видобування у підземних копальнях. Нодулі добували з використанням кременевих кирок. Після цього, камені оббивали до грубої форму сокир, а потім полірували до кінцевого вигляду.
Заготовками обмінювалися на широкій території, до 150 км, і їх часто полірували вже на місці призначення. Полірування зміцнює кінцевий продукт, і сокира довше слугувала. Гладка поверхня також має менше тертя і деревину рубати легше. Сокири у неолітичному періоді почали використовувати для очищення від лісів, а потім і для формування деревини для подальшого застосування, наприклад для домівок чи каное.
|
Інші копальні
ред.Ділянка порівняна з Граймс-Грейвс та Сіссбурі-Рінг у Великій Британії та Кшемьонками у Польщі, які теж були джерелами кременю. Однак для полірування кам'яних сокир використовувалось інше тверде каміння.
Посилання
ред.- Примітки
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Neolithic Flint Mines of Petit-Spiennes : Official web site. Архів оригіналу за 31 грудня 2007. Процитовано 16 грудня 2007.
- ↑ Neolithic Flint Mines at Spiennes (Mons). World Heritage List. UNESCO. 2000. Процитовано 16 березня 2007.
- Бібліографія
- C. Guillaume, Ph. Lipinski & A. Masson: Les mines de silex néolithiques de la Meuse dans le contexte européen. Musées de la Meuse, Sampigny 1987. (фр.)
- F. Gosselin: Un site d'exploitation du silex à Spiennes (Hainaut), au lieu-dit «Petit-Spiennes». Vie archéologique 22, 1986, 33-160. (фр.)
- F. Hubert: Une minière néolithique à silex au Camp-à-Cayaux de Spiennes. Archaeologia Belgica, 210, 1978. (фр.)
- F. Hubert: L'exploitation préhistorique du silex à Spiennes. Carnets du Patrimoine n°22. Ministère de la Région wallonne, Direction générale de l'Aménagement du Territoire, du Logement et du Patrimoine, Namur 1997. (фр.)
- R. Sheperd: Prehistoric Mining and Allied Industries. (Academic Press, London 1980).
- Société de recherches préhistoriques en Hainaut: Minières néolithiques à Spiennes (Petit-Spiennes). 1997 (фр.)
- ICOMOS evaluation
- Collet, Hélène (2004). Les mines néolithiques de Spiennes : état des connaissances et perspectives de recherche (PDF). Section 10: The Neolithic in the Near East and Europe (French) . Oxford: Archaeopress. ISBN 1-84171-653-7. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
Actes du XIVème congrès UISPP, Université de Liège, Belgique, 2 - 8 septembre 2001
- Collet H., Hauzeur A. & Lech J., 2008. The prehistoric flint mining complex at Spiennes (Belgium) on the occasion of its discovery 140 years ago In P. Allard, F. Bostyn, F. Giligny & J. Lech, 2008. Flint mining in Prehistoric Europe: Interpreting the archaeological records. European Association of Archaeologists, 12th Annual Meeting, Cracow, Poland, 19-24 September 2006 (BAR International Series 1891): 41-77.