Некрасов Андрій Сергійович
Андрі́й Сергі́йович Некра́сов (9 [22] червня 1907, Москва — 15 лютого 1987) — радянський моряк і письменник.
| Некрасов Андрій Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Некрасов Андрей Сергеевич | ||||
| Народився |
22 червня 1907 Москва, Російська імперія | |||
| Помер |
15 лютого 1987 (79 років) Москва, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | прозаїк, дитячий письменник | |||
| Мова творів | Російська | |||
| Роки активності | 1928—1987 | |||
| Жанр | розповідь, повість | |||
| Magnum opus | Пригоди капітана Врунгеля (повість) | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився в Москві, в сім'ї лікаря.[1] Мати, Людмила Федорівна Некрасова, померла після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши школу, працював монтером і техніком на Московській трамвайній станції. У 1926 році переїхав до Мурманська і поступив матросом на риболовецьке судно. Пізніше ходив на різних судах в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу. У 1933 закінчив Владивостоцький морський технікум Наркомату Морського Флоту СРСР. В цьому ж році призначений заступником начальника морського управління тресту «Дальморзверпром».
Друкувався з 1928 року. Найбільшої популярності серед його творів отримала гумористична повість «Пригоди капітана Врунгеля», згодом кілька разів екранізована. Головним героєм твору став капітан Врунгель, «радянський барон Мюнхгаузен» — бувалий моряк, що розповідає про свої дивовижні подорожі по всьому світу.
З квітня 1942 року — рядовий на Західному фронті, 1942 року — співробітник фронтової газети. Член СП СРСР з 1943 року. З листопада 1943 року — в резерві ГоловПУРу в Москві.
14 квітня 1944 року, працюючи в газеті у званні лейтенанта, був засуджений Військовим трибуналом Ростовського-на-Дону гарнізону на 3 роки ВТТ. [2]
Після війни повернувся на літературну роботу, був членом редколегій журналу «Пионер» і літературно-художнього альманаху «Океан».[3]
Грав професійно в футбол за клуб «Крила Рад».
Помер 15 лютого 1987 року, на 80-му році життя.[4] Андрій Некрасов похований у Москві на Ваганьковському кладовищі[5].
Бібліографія ред.
- Морські чоботи, 1935 (збірка оповідань)
- Електричне сонце, 1936
- Повість про товариша Кірова, 1936 (разом з Б.С. Житковим, Б. Івантером, Б. Шатіловим)
- Пригоди капітана Врунгеля, 1937
- Зависна біографія, 1953
- Доля корабля, 1958
- Розповіді старого боцмана (збірка)
- Ми були на Діксоні (збірка)
- Як ми з Гошкою мости будували (оповідання) 1973
- Операція «Туман» (оповідання) 1972
- По морю-океану (збірка) 1988
- Розповіді про Північ та Південь, 1979
- Синє море (оповідання) 1966
- Казка про хімію, 1965
Примітки ред.
- ↑ Андрей Некрасов: почему "Капитана Врунгеля" в сталинские времена изъяли из продажи. russian7.ru (ru-RU) . Процитовано 14 серпня 2019.
- ↑ ОБД Мемориал
- ↑ Андрей Некрасов. www.livelib.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
- ↑ Некрасов Андрій: Літературний батько капітана Врунгеля. howtoukr.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
- ↑ Могилы знаменитостей. Некрополи Москвы. Ваганьковское кладбище. Некрасов Андрей Сергеевич (1907-1987). www.m-necropol.ru. Процитовано 15 серпня 2019.
Література ред.
- Чертков Л. Н. Некрасов А. С. // Краткая литературная энциклопедия. Т. 5: Мурари - Припев. - М .: Сов. енциклопедії., 1968. - Стб. 174.
- Саленко О. Ю., Мінералів Ю. І. Некрасов Андрій Сергійович // Русские детские писатели XX века: Биобиблиографический словарь. - М.: Флинта ; Наука, 1997.. - С. 307-309. - ISBN 5-02-011304-2 .
- Писатели Москвы — участники Великой Отечественной войны. - М., 1997. - С. 314.