Неклан (чеськ. Neklan) — шостий з семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пршемисловичів Пржемисла Орача, до першого історично вірогідного князя Боривоя. Імена цих князів вперше зустрічаються на сторінках «Чеської хроніки» Козьми Празького, звідки потрапили в більшість історичних праць аж до робіт XIX століття Франтішека Палацького «Історія чеського народу в Чехії і Моравії».

Неклан
чеськ. Neklan
Неклан чеськ. Neklan
Неклан
чеськ. Neklan
Князь Чехії
? — ?
Попередник: Кжесомисл
Наступник: Гостивіт
 
Смерть: 9 століття
Релігія: слов'янське язичництво
Рід: Пржемисловичі
Батько: Кжесомисл
Діти: Гостивіт

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Згідно Далімілової хроніці, у Неклана були два сини: Гостивіт і Деполт[1].

Згідно з однією з теорій, кількість князів відповідає зображенню на фресках на стінах ротонди в Зноймо в Моравії. Однак Анежка Мерхаутова стверджує, що на фресці зображені всі представники династії Пржемисловічей, в тому числі молодші князі Моравії[2].

Згадка в хроніці Козьми ред.

Одного разу Властіслав, князь лучан, головним містом яких був Жатець на річці Огрже, пішов на Неклана з війною і осадив його замок Лівий Градець. Неклан не хотів воювати в країні і намагався укласти мир з Властіславом. Однак його радник і друг, воїн Тір, попросив князівські обладунки. Тір вирушив в бій і змусив лучан подумати, що сам є князем Некланом. У битві Тір був вбитий, але війська Неклана здобули перемогу і майже повністю знищили військо лучан (тільки одна людина, за легендою, врятувався завдяки відьмі).

Примітки ред.

  1. Chronicle of Dalimil
  2. Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1]

Джерела ред.

  • Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Rebis, 2007. ISBN 978-83-7301-973-7.
  • Barbara Krzemieńska-Anežka Merhautová-Dušan Třeštík: «Moravští Přemyslovci ve znojemské rotundě», Praha 2000.
  • Záviš Kalandra: «České pohanství», Praha 1947
  • Vladimír Karbusický: «Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury», s. 237, Praha 1995