Франтішек Палацький

Франтішек Палацький нерідко іменується «батьком чеської історіографії», його найвищим досягненням є дослідження «Історія народу чеського в Чехії та Моравії» у 5 томах (німецьке видання — 183676, чеське видання — 184876). Як історик належав до панівного на той час романтичного напрямку.

Франтішек Палацький
František Palacký
чеськ. František Palacký
PalackyLitho.jpg
Франтішек Палацький, літографія.
Народився 14 червня 1798(1798-06-14)
Годславіце, Моравія
Помер 26 травня 1876(1876-05-26) (77 років)
Прага, Австро-Угорщина
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Національність чех
Діяльність історик, філософ, політичний і громадський діяч
Відомий завдяки один із авторів програми (1818) відродження чеської національної культури і науки
«батько чеської історіографії»
перший завідувач історичного відділу Національного музею (Прага)
Знання мов німецька і чеська[1]
Членство Сербське вчене товариствоd, Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук і Q11993002?[2]
Посада Посол до Австрійського райхстагуd
Партія Old Czech Partyd
Конфесія Evangelical Church in Austria (1781-1918)d[2]
Батько Jiří Palackýd[3][4]
У шлюбі з Terezie Měchurovád
Діти Jan Palackýd і Marie Riegrová-Palackád
Нагороди

Палацький був першим завідувач історичного відділу Національного музею (181841), від 1827 року за його ініціативою заклад почав друкувати наукові публікації чеською мовою.

Палацький є одним із творців і палких прихильників концепції австрославізму, учасник революції 1848—1849 років.

БіографіяРедагувати

 
Будинок у Годславицях, де народився Палацький

Франтішек Палацький народився 14 червня 1798 року в моравському містечку Годславицях (Годславіце) у сім'ї вчителя.

Навчався у Пресбурзі (тепер Братислава) та Відні. Спершу готував себе до священицької (євангелічної віри) кар'єри), але захопився літературою та філософією (надто Кантом). Національне чеське відродження, яке щойно почалося, захопило його; особливо сильне враження на Палацького, як і на його друга Шафарика, справила «Розмова про чеську мову» (чеськ. Rozmlouvání o jazyce českém) Юнгмана, що в значній мірі визначила напрямки подальшої діяльності обох.

Писати Франтішек Палацький почав ще під час перебування в євангелічній семінарії в Пресбурзі, але звернув на себе увагу лише в 1817 році перекладом чеською мовою декількох пісень з Оссіану, а наступного року (1818) книжкою, складеною разом із Павлом Шафариком за участі Юнгмана Počátkowé Českého básnjctwj obwzlásstě prozodye, у якій піддавалось критиці вчення Добровського про чеську просодію. Власне Палацький разом з Шафариком стали авторами програми відродження чеської національної культури і науки.

У 1823 році Франтішек Палацький оселился в Празі. Жив приватними уроками, потому влаштувався архіваріусом графів Штернбергів, на замовлення яких написав історію їхнього роду.

1827 року Палацький став засновником і редактором (до 1838 року) першого чеського наукового часопису «Часопис товариства патріотичного музею в Чехії», в якому друкувалися праці з історії та культури не лише чехів, а й інших слов'янських народів, в тому числі у українців.

У тому ж 1827-му році чеські чини запропонували Палацькому взяти на себе продовження викладення історії Чехії, започаткованого Пубічкою (Chronologische Geschichte Böhmens, Прага, 6 т., 17701808, доведеної до Фердинанда II). Учений у відповідь запропонував своє, більш обсяжне, бачення й науковий підхід до історії чеських земель, який було прийнято. Відтак Палацького обрали історіографом Чехії (1829), хоча офіційно у цьому званні затвердили лише за 10 років.

Учений у пошуках історичних першоджерел для написання масштабної історичної розвідки здійснив декілька закордонних відряджень, зібрав велику кількість матеріалу, надрукував низку попередніх розвідок. Відтак, 1836 року з'явився спершу німецькою, а 1848-го (рік Весни народів) чеською 1-й том його праці, що до кінця життя історика була доведена до 1526 року (посмертне видання, з біографією автора, написаною Калоуском, вийшло друком у 5 т.т. у Празі, 187778: Dějiny narodu českého v Čechách a v Morave).

У 1840-х роках Франтішек Палацький став одним з авторів програми австрославізму, яка стала лозунгом чеських буржуазно-ліберальних кіл під час революції 1848—49 років в Австрії. Як видний представник національної партії, Палацький був членом франкфуртського попереднього парламенту, де висловився проти централістських устремлінь німців, проти представництва Богемії в імперському парламенті, за федерацію; був також членом тимчасового уряду. Міністерство Піллерсдорфа двічі пропонувало йому посаду, намагаючись перетягнути на свій бік національну партію Богемії, але Палацький двічі відкидав пропозиції. Натомість Палацький головував на Слов'янському Конгресі у Празі в червні 1848 року.

З кінця 1840-х і до початку 1860-х років Франтішек Палацький був депутатом австрійського рейхстагу та чеського сейму. Після свавільного закриття сейму в Кромержижі Палацький, який для влади став неблагонадійним, змушений був залишити політичне поприще й присвятити себе знову виключно науковій роботі. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1860 році нова Конституція створювала передумови для відновлення політичного життя в Богемії, і Палацький, як визнаний лідер чеського національного руху, знову зайнявся політикою. З кінця 1860-х років він — лідер старочехів, що були правим крилом чеської національної партії.

У 1867 році Палацький очолював чеську делегацію на Слов'янському з'їзді в Москві.

До кінця життя Франтішек Палацький не переставав займатись науковими дослідженнями, виданням матеріалів з чеської та слов'янської історії. Він помер 26 травня 1876 року в Празі.

У 1918 році з'явився полк піхоти 3-ї дивізії чехословацьких легіонів у Росії, названий «Полком Франтішека Палацькі».[5]

ПраціРедагувати

 
Пам'ятник Ф. Палацькому в Празі на площі Палацького
Політичні праці:
  • Idea státu Rakouské no (1865; нім. Oesterreichische Staatsidee, 1865);
  • Sbirka spis ů w drobnych z oboru řečia literatury č ešké, krasow ědy, historie a politiky (3 т., 187173; Politisches Vermächtniss, Пр., 1872);
  • Auswahl von Denkschriften, Aufsätzen u. Briefen aus den letzten 50 Jahren. Beitrag zur Zeitgeschichte (1874).
Історичні та історико-літературні праці, видання літописів:
  • Staři letopisové ćeški (1829);
  • Würdigung der alten böhmischen Geschichtsschreiber (1830, нове вид. 1869);
  • Synchronistische Uebersicht der höchsten Würdentrager, Landes-und Hofbeamten in Böhmen (1832; чеськ. Přehled saučasny neywyššich důstojoiků, a auřednjku zemskjch, dworských we králowstwj českém, 1832);
  • J. Dobrowsky's Leben und gelehrtes Wirken (1833);
  • Literarische Reise nach Italien im J. 1837 zur Aufsuchung von Quellen der böhmischen und mährischen Geschichie (1838);
  • Archiv česky (184872, 6 т.);
  • Ueber Formelbücher, zunächst in Bezug auf böhmische Geschichte (184347, 2 вип.);
  • Die Vorlaüfer des Hussitenthums in Böhmen (1846);
  • Popis kràlowstw českého čile podrobné poznamenáni wšech dosawodnîch krajůw, panstwi, statkůw, měst (1848);
  • Die Geschichte des Hussitenthums und Professor K. Höfler, Kritische Studien (1868);
  • Dějiny doby husitské (2 т., 187172; нім. Urkundliche Beiträge zur. Geschichte d. Hussitenkrieges, 187274);
  • Documenta Magistri Joannis Hus vitam, doctrinam, causam ets. illustrantia (1869);
  • Zu böhmischen Geschichtschreibung (1861);
  • Матеріали для біографії Палацького: в його кореспонденції — у Časopis (1879).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Český bratr, Evangelický časopis Český bratrČR: 1924. — вип. 11. — С. 5. — ISSN 1211-6793
  3. Zemský archiv v Opavě, Matrika narozených N • inv. č. 2017 • sig. NJ III 1 • 1784 - 1845 • Hodslavice, s. 70 — 2002.
  4. Kryšpín V. Obraz činnosti literární učitelstva českoslovanského za posledních 100 let — 1885. — С. 199.
  5. (CS) PRECLÍK Vratislav. Masaryk a legie (Масарик и Легии), Ваз. Книга, váz. kniha, 219 c., vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná, CZ) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (изданная издательством «Пари Карвина», «Зишкова 2379» 734 01 Карвин, в сотрудничестве с демократическим движением Масаpика, Прага) , 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 51-53, 162.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Палацький // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.75-77