Відкрити головне меню
Недобудований перший енергоблок Кримської АЕС
Перший енергоблок
її діючого близнюка — Хмельницької АЕС
(вид спереду зліва)
Модель моноблока з реактором ВВЕР-1000/320 в розрізі
План АЕС Темелін — зведені два енергоблоки ВВЕР-1000, для охолодження застосовуються градирні

Недобудовані АЕС Радянського Союзу — атомні електричні станції, будівництво яких почалося на території СРСР чи за його межами за радянськими технологіями, але з різних причин не було завершено.

Цілеспрямований розвиток атомної енергетики в СРСР почалося в 1960-х роках. Будівництво АЕС здійснювалося у відповідності з планом по введенню енергетичних потужностей, що стверджувало вище керівництво країни. До кінця 1980-х років відбулося різке згортання численних новобудов атомної енергетики. Також було зупинено будівництво міст-супутників для працівників запланованих АЕС. З 1980-х років пропонували і продовжують пропонувати проекти будівництва АЕС на занедбаних майданчиках.

Масове будівництво атомних електростанційРедагувати

У 1960-х роках у Радянському Союзі був проведений аналіз паливно-енергетичного балансу країни та окремих її регіонів. На підставі цього аналізу фахівці зробили висновок, що через 10-15 років Європейська частина СРСР, в якій базувалася значна частина промисловості, зіткнеться з браком енергоресурсів. Дефіцит електроенергії було вирішено компенсувати за рахунок розвитку та будівництва АЕС, яке на той момент вже тривало в ряді країн.

Розвиток атомної енергетики СРСР здійснювалося шляхом адаптації для генерації електроенергії ядерних установок, розроблених для військових цілей. Радянські АЕС будувалися на основі двох типів реакторів: установки з водно-водяними корпусними енергетичними ядерними реакторами ВВЕР і установки з графітовими канальними реакторами (РБМК). Інші напрямки реакторобудування широкого розвитку не отримали.

За типовим проектом атомної електростанції потужністю 4 ГВт, що складається з 4 моноблочних енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000, відпрацьованому на перших чергах будівництва Запорізької та Балаковської станцій, повинні були бути побудовані Ростовська, Кримська, Башкирська і Татарська АЕС. Відмінності їхполягають лише в обліку особливостей майданчика розміщення: напрямку передачі електроенергії, яку виробляють АЕС, води і віддаленості джерел водопостачання, наявності та розташування під'їзних шляхів та інших факторів. Будівництво усіх названих АЕС почалося в кінці 1970-х років із запланованим введенням в експлуатацію наприкінці 1980-х — початку 1990-х років. Щодо кожної з споруджуваних тоді АЕС можна навести слова з дорожнього щоденника М. Сизова, сказаних про Костромську АЕС:

« З усієї країни на початку 1980-х років з'їхалися люди на ударну комсомольську будівлю, в місто, навіть назву якого придумали на конкурсі. »

Масове будівництво АЕС загальмувалося після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Однак навіть не це стало причиною зупинки ряду будівництв. Подібна за масштабами катастрофа 1957 року на Хімкомбінаті «МАЯК» у Челябінській області не зупинила в свій час розвиток атомного сегмента економіки — набагато вагомішою виявилась несприятлива економічна ситуація, що зупинила зведення дорогих об'єктів енергетики.

Після аварії на Чорнобильській АЕС було прийнято рішення про зупинку будівництва майже всіх енергоблоків на базі реакторів РБМК.

Найбільшу популярність серед недобудованих атомних електростанцій колишнього СРСР набула Кримська АЕС, почасти через розташування в курортному регіоні, почасти через високий ступінь готовності (і, відповідно, туристичної привабливості для сталкерів), а почасти через розташування поруч експериментальних сонячної і вітряної електростанцій. Станція п'ять років приймала музичний фестиваль Казантип, що отримав назву якраз по півострову, де розташована АЕС. Потім знімалася у безлічі фільмів, з яких найвідомішим став «Залюднений острів» Федора Бондарчука (фото станції у кадрі фільму).

Після окупації Криму Російською Федерацією хнову актуальною стала проблема постачання світла на півострів. У березні 2015 року повернутися до ідеї побудови АЕС в Щолкіному запропонував член комітету Ради Федерації Росії з економічної політики Віктор Рогоцький: «Атомна енергетика сьогодні абсолютно надійна і застосовується в усьому світу. У вас (у Криму) є дві проблеми — енергетика і вода. Атомна електростанція зможе назавжди вирішити обидва ці завдання», — сказав російський сенатор.

Однак керівництво концерну «Росенергоатом» повідомило, що ідея Віктора Рогоцького безперспективна.

Заступник директора корпорації Павло Іпатов тоді зазначив, що в цьому випадку будувати новий об'єкт — це навіть вигідніше, ніж відновлювати старий і зруйнований[1].

Перелік незавершених атомних електростанцій на території СРСР*
Назва
станції
Проектна
потужність
Тип реакторів Рік початку
будівництва
Рік зупинки
будівництва
Місто-супутник Перспективи
запуску АЕС
Башкирська АЕС 4000 МВт ВВЕР-1000 1980 1993 Агідель невизначені
Костромська АЕС 3000—4600 МВт РБМКП-2400, РБМК-1500, ВВЕР-1200 1979 1990 Чисті Бори не раніше 2035 року
Кримська АЕС 4000 МВт ВВЕР-1000 1975 1989 Щолкіне ні
Мінська АТЕЦ[2] 2000 МВт ВВЕР-1000 1983 1987 Дружний перебудована в ТЕЦ
Одеська АТЕЦ 2000 МВт ВВЕР-1000 1980 1986 Теплодар можливо як ТЕЦ
Ростовська АЕС 4000 МВт ВВЕР-1000 1977 1990 Волгодонськ запущена в 2001 році
Татарська АЕС 4000 МВт ВВЕР-1000 1980 1990 Камськв Поляни невизначені
Харківська АТЕЦ[3] 2000 МВт ВВЕР-1000 Борки ні
Південно-Уральська АЕС 2400 МВт БН-800 1982 1993 Озьорськ або Метліно ні
Воронезька АСТ 1000 МВт АСТ-500 1983 1990 Шилово ні
Горьковська АСТ 1000 МВт АСТ-500 1982 1993 ні ні
* крім цього, було зупинено будівництво Азербайджанської АЕС (у селищі Наваги[4]), Архангельської АТЕЦ (згадуються два майданчики: 1-ий за 10 км на схід від Архангельська, на східному березі річки Юрас[5], 2-ий біля селища Рикасиха[6]), Волгоградської АТЕЦ, Грузинської АЕС, Далекосхідної АЕС (біля озера Еворон[7]), Іванівської АСТ, Краснодарської АЕС (у селищі Мостовський[8]), Чигиринської АЕС (спочатку ГРЕС). Але їх зведення не вийшло через стадію підготовчих земляних робіт, тобто, на відміну від перерахованих вище об'єктів, вони залишилися лише на папері; 
Мінська АТЕЦ, що будувалась у 1983—1988 роках в підсумку була добудована як звичайна ТЕЦ (Мінська ТЕЦ-5), а селище енергетиків Дружний увійшов до складу смт Свіслоч.

На момент зупинки будівництва готовність першого енергоблоку Ростовської АЕС становила 95 %, Кримської АЕС — 80 %. На Костромській АЕС були зведені лише допоміжні об'єкти пускового комплексу, зведення реакторних і машинних відділень АЕС не починалося, тому проект був переглянутий спочатку під реакторні установки ВПБЕР-600 (модифікація ВВЕР-640, так і не запущені в серійне виробництво), а пізніше під ВВЕР-1000.

Н. Горєлов писав про будівництво Башкирської АЕС[9]:

« Атомна станція - це не одна і не два будівлі, обгороджених парканом з «рабиці». Щоб її звести і експлуатувати, потрібне ціле місто. Підвищені вимоги до ядерної безпеки вимагають особливого ставлення до якості будівельних матеріалів і сильної концентрації ресурсів. Спецбетон, спецарматура, спецтруби - все має приставку, що позначає винятковість. Все повинно бути під рукою, і у великих кількостях, проводитися під невсипущим контролем, бажано прямо на місці. Одних автомобілів в парку більше 1200, а об'єктів - 120. Працювати на десятках квадратних кілометрів будівельно-монтажної бази і на самій станції повинні 14 тисяч осіб високої кваліфікації, що також мають приставку «спец». »
 
5-й і 6-й енергоблоки Балаковської АЕС, будівництво зупинено в 1992 році при 60 % і 15 % готовності

У багатьох випадках (Кримська, Башкирська, Татарська електростанції) офіційною причиною зупинки будівництва називалося знаходження майданчика АЕС на тектонічному розломі і небезпеки техногенної катастрофи в разі природних катаклізмів, таких як Кримського землетрусу 1927 року. Цього доводу опонує Роберт Нігматулін, колишній депутат Держдуми РФ, академік РАН, голова Вищої екологічної ради Росії: «Я в таких випадках згадую Спітакську трагедію, тоді епіцентр землетрусу був на місці, де знаходиться Вірменська АЕС. І атомна станція прекрасно все винесла — ні тріщинки.» Більш пізні експертизи, проведені в тому числі і Академією наук СРСР[10] підтверджували, що по тектонічних сейсмічних умовах майданчики АЕС відповідають нормативним документам. Крім того, на момент зупинки будівництва більшості з перерахованих АЕС роботи по зведенню реакторних відділень знаходилися на початковій стадії, що дозволяло при необхідності внести корективи з урахуванням більш високих вимог по сейсмостойчивости АЕС. Більш того, реактори ВВЕР-1000 мають виконання, розраховані на сейсмічну дія при проектному землетрус з магнітудою 7 балів за шкалою Ріхтера. Втім, навіть Запорізька АЕС, оснащена реакторами ВВЕР-1000, повністю відповідає вимогам МАГАТЕ, в документах другої половини 1980-х років також згадувалася серед небезпечних, через розташування на ділянці, що піддіється карстовим явищам та зсувам.[11]

Будівництво деяких АЕС тривало, незважаючи на виниклі труднощі. Так зведення Хмельницької АЕС було розпочато в 1981 році. Перший енергоблок було зведено в 1987, а другий енергоблок, закладений в 1983 році, запущений тільки в 2004 році, а інші два блоки будуються досі. Перспективи їх завершення не ясні. Пропонувалася ідея зведення на їх місці енергоблоків на базі китайських реакторів.

Аналогічно склалася доля Ростовської АЕС, будівництво якої було розпочато в 1981 році. Навіть перший блок станції не був добудований. В 1990 році, обласна Рада народних депутатів під потужним тиском громадськості прийняла рішення про «неприпустимість будівництва АЕС на території Ростовської області на сучасному етапі». Це сталося в той момент, коли будівельна готовність першого енергоблоку становила 95 %, другого — 47 %[12]. Роботи відновилися тільки в 2000 році, 1-й блок був запущений в 2001 році, другий у 2010 році, третій — в 2015 році.

Міста-супутникиРедагувати

 
Місто атомників Полярні Зорі
Будинки в правій частині кадру, так звані «свічки» (якщо стоять поодинці) або «гармошки» (якщо зістиковано стіна до стіни) — типові для багатьох міст-супутників АЕС (проект 121-60-25, 36 квартир)

Технологія будівництва АЕС передбачає декілька етапів, з яких зведення безпосередньо станції виявляється заключним етапом. Враховуючи величезні обсяги робіт (тільки на фундаментну плиту одного енергоблоку йде більше будматеріалів, ніж на декілька багатоповерхових житлових будинків), необхідно початкове зведення будівельної бази, ділянок автомобільних доріг і залізниць, насосно-фільтрувальної станції, водогонів і каналізаційних споруд, пуско резервній котельні та інших об'єктів. Тому спочатку йде зведення містечка будівельників, яке по мірі зведення і введення в експлуатацію станції, стане містечком енергетиків.

Проектування міста з «чистого аркуша» дозволяло уникнути багатьох містобудівних проблем — міста-супутники отримали широкі просторі вулиці, зручні транспортні розв'язки, вдале розташування по розі вітрів, розподіл житлових і паркових зон. І.Іванов так описує у своїх подорожніх нотатках селище Чисті Бори — типове містечко атомників:

« Уявіть: чудовий сосновий ліс, тінисте шосе - раптово лісові велетні відступають в сторони і вперед видаються міські багатоповерхівки - багато будинків, і без будь-якого переходу - ніяких там бараків, традиційних складів і брудної промзони в якості прелюдії до власне житлових кварталів. Таке собі місто майбутнього - екологічне та з усіма зручностями, - вийшов з під'їзду і прямо до лісу потрапляєш. »

Типове місто-супутник АЕС розраховане на 35-40 тисяч жителів. Житловий масив із сучасних багатоповерхових будинків — класичний приклад пізнього соціалістичного стилю міської забудови. Характерна риса, особливо помітна на картах та аеросвітлинах — пряме, як стріла, шосе довжиною 3-5 км від містечка енергетиків до самої станції.

Список міст-супутників недобудованих АЕС (в алфавітному порядку назв станцій)
Назва міста Статус Дата заснування Населення АЕС Стан будівництва Країна
Агідель місто 1980 15 900 Башкирська АЕС зупинено Росія
Чисті Бори селище 1979 4 900 Костромська АЕС зупинено Росія
Щолкіне місто 1978 11 200 Кримська АЕС зупинено Україна
Дружний смт 1985 9 000 Мінська АТЕЦ добудована як ТЕЦ Білорусь
Теплодар Місто 1981 10 000 Одеська АТЕЦ зупинено Україна
Камські Поляни смт 1981 14 800 Татарська АЕС зупинено Росія
Бірки смт 1983 700 Харківська АТЕЦ побудовані гуртожитки для будівельників Україна
Орбіта смт 1977 100 Чигиринська АЕС зупинено Україна

Недобудовані радянські АЕС за кордономРедагувати

У 1970-х — на початку 1980-х років виробничими об'єднаннями «Атоменергоекспорт» і «Зовнішатоменергобуд» (у 1998 році були об'єднані в «Атомстройекспорт») велося будівництво атомних електростанцій і ядерних науково-дослідних центрів в рамках міжурядових угод з надання технічного сприяння країнам Східної Європи та інших держав з розвитку атомної енергетики. За кордоном (у Фінляндії, а також країнах соцтабору) було зведено близько тридцяти енергоблоків АЕС[13], проте економічні труднощі кінця 1980-х років та розпад СРСР, що почався за нею, серйозно загальмували, а часто і повністю зупинили завершення будівництва цих АЕС.

Перелік недобудованих радянських атомних електростанцій за кордоном
Назва
станції
Країна Тип реакторів Кількість
реакторів
Проектна
потужність
Рік початку
будівництва
Рік зупинки
будівництва
Перспективи
запуску АЕС
АЕС Белене   Болгарія ВВЕР-1000 2 2000 МВт 1987 1990 у 2005 році будівництво планувалося відновити, в 2012 від цього остаточно відмовилися
АЕС Варта   Польща ВВЕР-1000 4 4000 МВт проект відмінено
АЕС Жарновець   Польща ВВЕР-440 4 1760 МВт 1983 1990 будівництво зупинено
АЕС Темелін   Чехія ВВЕР-1000 4 4000 МВт 1981 1990 запущена у 2002 році
АЕС Сінпхо[14]   Північна Корея ВВЕР-440 4 1760 МВт 1987 1991 ведеться демонтаж станції
АЕС Сірт[15][16]   Лівія ВВЕР-440 2 880 МВт роботи припинені у 1984 році на стадії розробки проекту через розбіжності сторін
АЕС Хурагуа   Куба ВВЕР-440 4 1760 МВт 1983 1992 будівництво зупинено
Штендальська АЕС   НДР ВВЕР-1000 4 4000 МВт 1982 1991 ведеться демонтаж станції

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кримська АЕС, що не відбулася: «місто майбутнього» Щолкіне 30 років по тому
  2. Неофициальный Сайт посёлка Дружного — Информация о сайте.(рос.)
  3. СОВЕТ МИНИСТРОВ УКРАИНСКОЙ ССР (27.03.2007). Постановление от 23 июня 1986 г. N 226 «О генеральном плане развития г. Харькова». Законы Украины. Информационно-правовой портал. Архів оригіналу за 27.03.2012. Процитовано 29 сентября 2010. (рос.)
  4. Нужен ли Азербайджану атомный реактор? Архівовано 7 квітень 2016 у Wayback Machine.(рос.)
  5. Просмотр темы — Недостроенная АЭС • На Севере.(рос.)
  6. Проект АЭС в Архангельской области небезопасен. Площадка для предполагаемой АЭС находится в сейсмоопасной зоне Архівовано 9 вересень 2018 у Wayback Machine.(рос.).
  7. Владимир Десятов (26 апреля 2002). Чернобыль на Дальнем Востоке?. Международный Социально-экологический союз «www.seu.ru». Архів оригіналу за 2012-10-24. Процитовано 2018-09-09. (рос.)
  8. Наталья Галацан. Как на Кубани не построили АЭС. Краснодарские известия «www.ki-gazeta.ru». Процитовано 18 сентября 2010. (рос.)
  9. Николай Горелов, «Время новостей, 12 февраля 2002 года»(рос.)
  10. «Обеспечение безопасности развития атомной энергетики в Республике Башкортостан на примере строительства Башкирской АЭС». В. А. Дмитриев, филиал концерна «Росэнергоатом» «Дирекция строящейся Башкирской АЭС», директор — Материалы конференции «Проблемы обеспечения безопасности АЭС и атомных объектов», УГАТУ, Уфа, 2006
  11. Доповідна записка КДБ УРСР до ЦК КПУ про основні недоліки проектування, будівництва та експлуатації об'єктів атомної енергетики республіки. Червень 1986 р.
  12. Е. Обухов (2002-09). Первая АЭС нового века. Пресс-центр атомной энергетики и промышленности. Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 2010-09-30. 
  13. АтомСтройЭкспорт / О компании / История АСЭ.
  14. О. В. Рожков (2003-03-18). Ядерная программа КНДР. Тезисы лекции для слушателей курса «Режим нераспространения и сокращения оружия массового уничтожения и национальная безопасность». МФТИ. Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 2010-11-20. (рос.)
  15. Nuclear Power Reactor Details — LIBYA-1. Power Reactor Information System. IAEA. Процитовано 2011-02-19. 
  16. Nuclear Power Reactor Details — LIBYA-2. Power Reactor Information System. IAEA. Процитовано 2011-02-19. (рос.)
  Нездійснені радянські проекти
Військова та цивільна авіація • БронетехнікаГідронікаКосмонавтика • Промисловість і сільське господарство • Паливно-енергетичний комплекс та атомна енергетика • Ракетобудування • Транспорт • Військово-морський флот • Економіка • Електроніка