Недзвецький Микола Дмитрович

Микола Дмитрович Недзвецький (Псевдо: Богун, Хрін; 6 грудня 1911, хутір Подоляни, тепер у складі с. Угорськ, Шумська міська громада, Тернопільська область — 8 травня 1945, м. Фельдбах, Австрія) — політв'язень польських тюрем, один із організаторів і командирів військових відділів ОУН(м) на Кременеччині.

Микола Недзвецький
сотенний
Загальна інформація
Народження 6 грудня 1911(1911-12-06)
хутір Подоляни, тепер у складі с. Угорськ, Шумська міська громада, Тернопільська область
Смерть 8 травня 1945(1945-05-08) (33 роки)
м. Фельдбах, Австрія Австрія
Псевдо Богун, Хрін
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС ОУН
 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви
Командування
командир сотні ОУН(м)

Життєпис ред.

Микола Недзвецький (інші варіанти прізвища: Нєдзведський, Медвецький, Недвезький)[1] народився 6 грудня 1911 року на хуторі Подоляни, який тепер входить до складу села Угорськ (Шумська міська громада, Тернопільська область).

Закінчив Кременецьку українську гімназію. З 1927 року учасник Пласту (курінь ім. Байди-Вишневецького)[2] , а з 1931-го член юнацтва ОУН.

У 1933 році заарештований польською поліцією та засуджений за націоналістичну діяльність до 2,5 років ув'язнення.

З осені 1939 року працював в газеті «Краківські вісті», а згодом виїхав до Берліна та став членом Українського національного об'єднання.

З 27 липня 1941 командир відділення Української допоміжної поліції (УДП) в місті Кременець, а з З січня 1942 начальник Кременецького повітовового відділення УДП.

22 березня 1943 року зі зброєю та підлеглими перейшов у підпілля. Сформував і очолив сотню ОУН(м) на Кременеччині, яка провела 12 боїв, в т.ч. 10 проти німців, 1 проти польської самооборони і 1 проти червоних партизан.

7 липня 1943 року курінь УПА Петра Олійника-«Енея» оточив сотню та розброїв. Бійці приєдналися до УПА або розійшлися. Недзвецького призначили господарчим ВО-2 «Богун». Згодом покинув УПА та вступив до УЛС (Український легіон самооборони), де отримав звання хорунжого у 1944. Потім разом із бійцями легіону приєднався до запасного куреня Української Національної Армії.

Загинув 8 травня 1945 року у бою з підрозділами Радянської армії біля м. Фельдбах (Австрія).

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела та література ред.

  • Скорупський М. Туди, де бій за волю. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1992. — 351 с.
  • Ярослав Антонюк, Володимир Трофимович, Лілія Трофимович. ОРГАНИ БЕЗПЕКИ ОУН(М) У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1940 – 1944). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2020. Вип. 30. С. 29–35.
  • Антонюк, Я. Український визвольний рух у постатях керівників [Текст]: Волинська та Брестська області (1930–1955) /Я. Антонюк ; Об’єд. колиш. вояків УПА в США й Канаді та Т-ва колишніх вояків УПА ім. ген. хор. Тараса Чупринки в США й Канаді. — Торонто — Львів, 2014. — С. 492. — (Б-ка «Літопис Української Повстанської Армії» ; Т. 13)

Посилання ред.