Відкрити головне меню

Угорськ

село в Україні, в Шумському районі Тернопільської області.

Уго́рськ — село Шумського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. 1946-1990-ті називалося Підгірське. Село Угорськ лежить на північний схід від міста Кременець (20 км) та на захід від Шумська (18 км). Межує з такими селами: Башківці, Стіжок, Тилявка, Забара. Село розташоване у підніжжі Кременецьких гір. Входить до Шумської ОТГ.

село Угорськ
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський
Громада Шумська міська громада
Код КОАТУУ 6125886200
Облікова картка Угорськ 
Основні дані
Засноване 21 липня 1545
Населення 597
Територія 3.177 км²
Поштовий індекс 47121
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°09′14″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.15389° пн. ш. 25.91056° сх. д. / 50.15389; 25.91056Координати: 50°09′14″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.15389° пн. ш. 25.91056° сх. д. / 50.15389; 25.91056
Відстань до
районного центру
19 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради 47121, с. Угорськ

Веб сайт села Угорськ

Карта
Угорськ. Карта розташування: Україна
Угорськ
Угорськ
Угорськ. Карта розташування: Тернопільська область
Угорськ
Угорськ

Населення — 597 осіб (2016).

Поблизу Угорська виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та давньоруської культури.

ІсторіяРедагувати

Перша письмова згадка про Угорськ датується 1231 роком. Саме у цьому році князь Данило Галицький під час свого походу переміг племена угрів та заснував на цій місцевості поселення.

До території села входили такі хутори: Подоляни, Упріння, Михайлівка, Німеччина, Круча, Висока, Брання. Згодом деякі хутори (Подоляни, Михайлівка, Упріння ) почали зникати, населення переселяється в центр села. Існує легенда про те, що на село напали татари ( ХІІІ ст.). У долині, яка називається Брання, пшеницю жали 100 женців, на яких напали татари. Коли їхні рідні прийшли на поле, то побачили біля дуба 100 серпів, а женців татари взяли у полон. Від того часу цю долину почали називати Брання.

Посередині села є гора Городисько. Люди заселялися навколо гори, обживались, городили плоти. Звідси і походить його назва. З північної сторони гори є погріб, у якому, за переказами, закопані церковні дзвони та від нього йшов підземний хід на Костющину.

За словами старожилів, починаючи з 1880 року пані Купачова, яка мала великий маєток у селі, почала продавати свої землі. На сході купували землю німці та поселилися там. Таким чином утворився хутір Німеччина. На півдні купили землю чехи (Чещина), на південний захід – вихідці із Поділля (Подоляни). Перед Першою Світовою війною з’явилися поселенці на хуторі Михайлівка, багато було з Лановеччини, Стіжка.

Під час війни 1648-1654 рр. через село проходили полки Івана Богуна та Максима Кривоноса, але сутичок з польськими військами на території села не було. Після Переяславської ради Угорськ залишився під владою Польщі, за другим поділом Польщі в 1793 році територія села перейшла до Росії.

Колишні поміщицькі економії називалися фільварками. Населення, в основному, займалося сільським господарством, робили дьоготь, займалися гончарством, випалювали вугілля, займалися ткацтвом, а також виготовляли цеглу в Хмелевому саду на Михайлівці.

У 1740 році жителі села побудували нову церкву Івана Богослова, яка досі діюча. Спочатку це була невеличка капличка, згодом до неї добудували основну частину храму. Капличка стала вівтарем. Наприкінці 80-х-початку 90-х років ХХ століття до церкви зроблена нова добудова. Притвор, дзвіниця та половина церкви поєдналися з основною старою добудовою.

Жителі села жили в важкому матеріальному становищі. До 1939 року 1650 десятин землі належало поміщикам, 40 десятин – церкві, а 300 – селянам. Більшість земель належало поміщикам Спорятиній, Копачовій.

З посиленням робітничих страйкових рухів 1904-1905 рр. в країні поширились селянські заворушення. В селі поміщик Спорятин привласнив громадську долину – Верставію. Селяни з протестом пішли до поміщика , вимагаючи вернути долину. Наслідок цього - заарештовано декілька селян, проте долина залишилася селянам.

В 1938 році було відкрито початкову школу, для дорослих – хату-читальню, клуб, при якому діяв гурток художньої самодіяльності. Також було відкрито медичний пункт, де населення могло одержати медичну допомогу та безкоштовні ліки. До 1941 року в селі діяв пологовий пункт.

Під час ІІ Світової війни фашисти зайшли в Угорськ 2 липня 1941 року. З населенням, що їм не підкорялось, вони розправлялися дуже жорстоко: спалювали будинки, розстрілювали людей. 7 травня 1943 року фашисти оточили село та забрали 40 молодих людей на каторжні роботи до Німеччини.

Саме територія Угорська та хутора Німеччина, оточена з усіх боків горами та лісами, привернула увагу вояків УПА у 1942-1943 роках. Командир Петро Базилецький («Буревій») отримав наказ Олійника («Енея») зі своєю сотнею прорватися на Кременеччину й оперувати на південних теренах військової округи до повернення основних сил з'єднання. У ніч на 28 березня його відділ зайшов у Шумський район. Кілька днів буревійці рейдували навколишніми селами, уникаючи тяжких боїв. 8 квітня вони зайшли на хутір Німеччина й заночували у селян. Оточений з усіх боків лісами хутір став не тільки місцем зупинки загону повстанців, а й надійним сховком від німців та совєтів. Повстанці жили у людей по хатах, а продукти тримали у лісі в криївках. Бій зав'язався 9 квітня 1943 року. Із Забари та Угорська рухалися озброєні загони совєтів, напад їх був раптовим. У бою загинули "Буревій", чотовий «Богун», «Лановий», «Сосна» та ще кілька стрільців, декілька людей отримали поранення. Командування сотнею перебрав на себе політвиховник «Квітка». Вбитих повстанців поховали в трьох могилах: у найбільшій — близько сорока вояків, а у двох менших — двоє дівчат - зв'язкових та лікаря.

У 2014 році на місці полеглих вояків УПА було встановлено березовий хрест і вперше представники духовенства УПЦ КП відслужили панахиду за загиблими. Навесні 2017 року споруджено пам`ятний знак. 21 травня 2017 року на хуторі Березина в урочищі Грушка поблизу села Угорськ відбулись заходи з нагоди вшанування повстанців, які полягли за волю України в боях з московсько-більшовицькими окупантами[1].

Пам'яткиРедагувати

У селі розташована мурована церква Івана Богослова.

Споруджено пам'ятники на могилі воїна М. Ракова (1964), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969, реконструйовано 1990).

Горби і гори носять місцеві назви , а саме: на південний схід від центру села лежить найвища гора Городисько, висота якої по схилу 200 метрів. Вона з півночі покрита сосновим лісом , а з півдня – чагарниками. З північно-західної сторони села лежать гори Стоси , які є продовженням Волино-Подільської височини. Стоси покриті мішаним лісом. На південь від центру розташована Грицькова гора , яка покрита чагарниками і травами. На північ простяглась гора Костющина, покрита мішаним лісом. Поряд з великими горами є багато горбів : Чещина, Сіножаті, Вилка, Петровщина, Горби, Рання гора, Лиса гора, Вирубки.

Село оточують ліси : Довжок, Ріг, Домашник, Попівщина.

Соціальна сфераРедагувати

Працюють Угорський НВК, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 4 торговельні заклади.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати