Відкрити головне меню

Неджметтін Ербакан (тур. Necmettin Erbakan; 29 жовтня 1926, Синоп, Туреччина — 27 лютого 2011, Анкара, Туреччина) — турецький політик, прем'єр-міністр Туреччини з 28 червня 1996 по 30 червня 1997. Вважається засновником «політичного ісламу» і політичним наставником нинішнього президента Реджепа Тайіпа Ердогана.

Неджметтін Ербакан
тур. Necmettin Erbakan
Necmettin Erbakan (cropped).jpg
Народився 29 жовтня 1926(1926-10-29)
Сіноп, Туреччина
Помер 27 лютого 2011(2011-02-27)[1][2] (84 роки)
Анкара, Туреччина
·серцева недостатність
Поховання Merkezefendi Cemetery[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність політик, інженер, викладач університету
Alma mater Стамбульський технічний університет[d], Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена, Лондонський університет, Університет короля Сауда[d] і Стамбульський ліцей[d]
Знання мов турецька
Заклад Стамбульський технічний університет[d]
Посада Член Великих національних зборів Туреччини[d]
Партія Партія благоденства[d], National Order Party[d], National Salvation Party[d], Virtue Party[d] і Felicity Party[d]
Конфесія сунізм
У шлюбі з Nermin Erbakan[d]
Діти Fatih Erbakan[d]
Автограф Necmettin Erbakan signature.png

ЖиттєписРедагувати

Народився в Синопі в 1926, закінчив Стамбульський технічний університет, отримав докторський ступінь з інженерії в Німеччині.

У 1969 опублікував проісламським маніфест «Національне бачення» (тур. Millî Görüş). На основі цієї ідеології ним творено кілька політичних партій, велика частина з яких була заборонена.

У 1974, 1975-1977 і 1977-1978 був віце-прем'єром Туреччини.

Після військового перевороту 1980 йому заборонено займатися політичною діяльністю. У 1987 заборона була знята, і він заснував Партію благоденства. У 1995 вона перемогла на парламентських виборах, і в 1996 він обраний прем'єр-міністром, ставши першим проісламським політиком на цій посаді.

У зовнішній політиці проводив курс на зближення з іншими мусульманськими країнами на противагу панівній раніше політиці стратегічного партнерства з США. Також виступив ініціатором створення Ісламської вісімки (D-8).

28 лютого 1997 турецька армія втрутилася у політику, озвучивши на засіданні Ради національної безпеки власні вимоги, підсумком чого став меморандум з 18 пунктів. У червні пішов у відставку, а в 1998 Ербакану було заборонено займатися політичною діяльністю протягом п'яти років за спробу порушення світського режиму. Після закінчення терміну заборони брав участь у створенні Партії Справедливості та Розвитку. Будучи звинуваченим у шахрайстві, в 2004 засуджений до п'ятирічного тюремного ув'язнення, але зумів змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в 2008 помилуваний.

Помер 27 лютого 2011 в лікарні Анкари від серцевого нападу; в його похороні в Стамбулі брали участь сотні тисяч осіб.

У квітні 2012 прокуратура Анкари пред'явила ордер на арешт 30 військових, які брали участь у подіях лютого 1997–1998 і мали безпосереднє відношення до відставки Неджметіна Ербакана від влади.

ПосиланняРедагувати