Національний інститут астрофізики (Італія)
Національний інститут астрофізики (італ. Istituto nazionale di astrofisica, INAF) — головна державна дослідницька установа Італії з астрономії та астрофізики, яка об'єднує окремі астрономічні обсерваторії та інститути. Сфера досліджень INAF включає всю астрономію, від Сонячної системи до космології, як зі спостережної, так і з теоретичної точки зору.
| Національний інститут астрофізики | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1999 | |||
| Абревіатура | INAF | |||
| Країна |
 Італія | |||
| Штаб-квартира | Рим | |||
| Тип | науково-дослідний інститут | |||
| Дочірня(і) організація(ї) |
16 обсерваторій і інститутів | |||
| Членство | Committee on Space Researchd[1], arXiv.org[2], Netval Research Universities Networkd[3], ORCID[d][4] і European Open Science Cloud Associationd[5] | |||
| Вебсторінка | inaf.it | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
 Національний інститут астрофізики у Вікісховищі | ||||
Історія
ред.INAF було створено 23 липня 1999 року. Він об'єднав 12 астрономічних обсерваторій, розподілених по всій Італії[6].
Ще 4 інститути (IFC Мілан, ITESRE Болонья, IAS Рим і IFCAI Палермо) приєдналися до INAF пізніше. Спочатку в січні 2002 року, після глибокої реструктуризації CNR[it], вони стали єдиним Інститутом космічної астрофізики та космічної фізики (італ. Istituto di Astrofisica Spaziale e Fisica Cosmica, IASF). Потім в 2003—2005 роках IASF був поступово переведений з підпорядкування CNR до INAF. Нарешті, 1 вересня 2005 року перехід завершився, і чотири частини IASF стали чотирма незалежними інститутами у складі INAF[7].
Підрозділи
ред.INAF має понад 1 200 співробітників[8], які працюють у 16 дослідницьких підрозділах[9]:
- Болонська обсерваторія астрофізики та космічної науки[it]
- Інститут радіоастрономії Болоньї
- Астрономічна обсерваторія Кальярі[it]
- Астрофізична обсерваторія Катанії[it]
- Астрофізична обсерваторія Арчетрі (Флоренція)
- Астрономічна обсерваторія Брера[it] (Мілан)
- Міланський інститут космічної астрофізики та космічної фізики[it]
- Астрономічна обсерваторія Каподімонте (Неаполь)
- Астрономічна обсерваторія Падуї[it]
- Астрономічна обсерваторія Палермо
- Інститут космічної астрофізики та космічної фізики Палермо[it]
- Римська астрономічна обсерваторія[it]
- Римський інститут космічної астрофізики та планетології[10]
- Астрономічна обсерваторія Абруццо[it]
- Туринська астрофізична обсерваторія[it]
- Трієстська астрономічна обсерваторія[it]
Крім дослідницьких підрозділів INAF також включає спостережні станції[11]:
Президенти
ред.- Джанкарло Сетті (2000—2003)
- П'єро Бенвенуті (2003—2007)
- Серхіо Де Хуліо[it] (2007—2008)
- Томмазо Маккакаро (2008—2011)
- Джованні Біньямі[it] (2011—2015)[12]
- Ніколо Д'Аміко[it] (2015—2020)[13]
- Марко Тавані (з 2020)
Міжнародна співпраця
ред.INAF є учасником Європейської південної обсерваторії і Великого бінокулярного телескопа, бере участь в міжнародних проєктах з радіоінтерферометрії з наддовгою базою, тісно співпрацює з Національним інститутом ядерної фізики, Італійським космічним агентством, ЄСА та НАСА.
Примітки
ред.- ↑ https://cosparhq.cnes.fr/about/members/national-scientific-institutions/
- ↑ Our Members / Tier 3
- ↑ https://web.archive.org/web/20220805081904/https://netval.it/chi-siamo/soci-netval/
- ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
- ↑ https://eosc.eu/members/
- ↑ Istituzione dell'Istituto nazionale di astrofisica (INAF). Gazzetta Ufficiale 26 agosto 1999 n.200.
- ↑ La storia dello IASF. INAF.
- ↑ INAF. CIB-Università di Bologna & CNR 2000-2010, ASDD-Università di Bologna & CNR 2015.
- ↑ Gli osservatori e gli istituti dell’INAF.
- ↑ Istituto di Astrofisica e Planetologia Spaziali. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Telescopi e radiotelescopi Inaf in Italia e nel mondo на YouTube
- ↑ Curriculum vitae di Giovanni Fabrizio Bignami
- ↑ Nichi D’Amico alla guida dell’Inaf per altri 4 anni.