Нафіє Зогу
Принцеса Нафіє Зогу (1896–1955) — албанська принцеса.[1]
| Нафіє Зогу | |
|---|---|
| Народилася |
1896 Lisd, Мат (округ), Дібер, Албанія |
| Померла | 1955 |
| Діяльність | аристократка |
| Титул | принцеса |
| Рід | House of Zogud |
Життєпис ред.
Вона була дочкою Джемаля-паші Зогу та Садіє Топтані та була однією з шести сестер короля Албанії Зогу I. Вона вийшла заміж за Сіну Бея Крієзіу, якого вбили після конфлікту з її братом у 1927 році.
Коли її брат став монархом у 1928 році, вона та її брати та сестри отримали статус принца та принцес Зогу. На відміну від молодших сестер короля, принцеси Сеніє, Рухіє Зогу, Мізеджен Зогу та Макшиде Зогу, які всі грали громадські ролі та виконували королівські представницькі обов'язки під час правління короля Зогу, дві старші сестри, принцеси Аділь Зогу та Нафіє Зогу, вели усамітнене життя в королівському домі і не мали жодної громадської ролі. Однак, коли король заборонив хіджаб у 1937 році, він подбав про те, щоб його сестри з'являлися на публіці без покривал і одягнені за західною модою, як приклад для наслідування для інших жінок, і хоча Нафіє не з'являлася на публіці, вона дотримувалася політики свого брата і того року скинула свою вуаль.
Вигнання ред.
У 1939 році після початку Другої світової війни Нафіє залишила Албанію разом з рештою королівської родини та в 1940 році поїхала за колишнім монархом у вигнанні до Великої Британії. Вона, а також решта сестер, окрім Аділе, в 1946 році поїхали за Зогу до Єгипту. У 1955 році вона та решта сім'ї поїхали слідом за Зогу до Франції, де він і помер. До самої смерті вона жила у Франції разом із сестрами.
Походження ред.
| 8. Махмуд-паша Зоголлі, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 4. Джелал Паша Зоголлі, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 2. Джемал-паша Зогу, губернатор Маті | ||||||||||||||||
| 5. Рухіє Алтуні | ||||||||||||||||
| 1. Принцеса Нафіє Албанська | ||||||||||||||||
| 6. Салах Бей Топтані | ||||||||||||||||
| 3. Садіє Топтані | ||||||||||||||||
| 7. Анні Топтані | ||||||||||||||||
Список літератури ред.
- ↑ Patrice Najbor, Histoire de l'Albanie et de sa Maison Royale 1443—2007, 5 vol., Je Publie, 2008.
Джерела ред.
- Christo Dako, Zog the First, King of the Albanians, Tirana, 1937.
- Josephine Dedet, Geraldine, Reine des Albanais, Paris, Criterion, 1997.
- Charles Fenyvesi, Splendor in exile, Washington, New Republic Books, 1979.
- Anastas Frashëri, Cila ka qënë N.M. Saj Sadije Zogu [Who was H.M .Queen Mother Sadije Zogu], Tirana, " Tirana ", 1935.
- Patrice Najbor, Histoire de l'Albanie et de sa Maison Royale 1443—2007, 5 vol., Je Publie, 2008.
- Neil Rees, A Royal Exile — King Zog & Queen Geraldine of Albania in exile…, Studge Publications, 2010.
- Gwen Robyns, Geraldine of the Albanians, London, Muller, Blond & White limited, 1987
- Joseph Swire, Albania — The Rise of a Kingdom, New York, Arno Press & The New York Times, 1971.
- Jason Tomes, King Zog. Self-made Monarch of Albania, Sutton Publishing Limited, 2003.
- Tomes, Jason: King Zog: Self-Made Monarch of Albania
- Ingrid Sharp, Matthew Stibbe: Aftermaths of War: Women's Movements and Female Activists, 1918—1923