Альтман Натан Ісайович

(Перенаправлено з Натан Альтман)

Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — 12 грудня 1970, Ленінград) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Автопортрет, 1912 рік
При народженніАльтман Натан Ісайович
Народження22 грудня 1889 (3 січня 1890) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть12 грудня 1970(1970-12-12)[4][5][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Ленінград, РРФСР, СРСР[7][8][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКомаровське селищне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврей
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанравангардизм Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняОдеське художнє училище (1907)[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительЛуїджі Іоріні[10], Костанді Киріак Костянтинович[10] і Ладиженський Геннадій Олександрович[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, митець, візуальний митець, скульптор, ілюстратор, сценограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокреалізм, кубізм
Творипортрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Роботи в колекціїМузей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Російський музей, Третьяковська галерея і Art Culture Museum Petrogradd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений художник РРФСР

CMNS: Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.
 
Будинок у Вінниці, де проживав Натан Альтман

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори

ред.
  • Автопортрет, 1911, Російський музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Посилання

ред.