Альтман Натан Ісайович
Ната́н Іса́йович А́льтман (10 (22) грудня 1889, Вінниця — 1970, Ленінград, РРФСР) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.
| Альтман Натан Ісайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Альтман Натан Ісайович | ||||
.jpg) | ||||
| Автопортрет, 1912 рік | ||||
| При народженні | Альтман Натан Ісайович | |||
| Народження |
22 грудня 1889 (3 січня 1890), 1889[1][2][…] або 22 грудня 1889[4] Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[5][6][…] | |||
| Смерть | 12 грудня 1970[8][9][…] або 1971[11] | |||
| Ленінград, РРФСР, СРСР[12][13][…] | ||||
| Поховання | Комаровське селищне кладовище | |||
| Національність | єврей | |||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | театр | |||
| Навчання | Одеське художнє училище | |||
| Діяльність | художник, митець, visual artist, скульптор, ілюстратор | |||
| Напрямок | реалізм, кубізм | |||
| Твори | портрети, скульптурні погруддя, натюрморти | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі | ||||
ЖиттєписРедагувати
Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.
Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.
1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)
Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.
1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.
Вибрані твориРедагувати
- Автопортрет, 1911, Російський музей
- Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
- Глечик і помідори (натюрморт), 1912
- цикл «Єврейська графіка», 1914
- портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
- Соняшники, 1915
- Портрет Надії Крет.
- Автопортрет, погруддя, 1916
- Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.artnet.com/artists/natan-isaevich-altman
- ↑ http://www.artnet.com/artists/natan+isaevich-altman/
- ↑ http://www.artnet.com/artists/natan-isaevich-altman/past-auction-results
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Альтман Натан Исаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ http://www.museumoffamilyhistory.com/yt/lex-biography-V1.htm
- ↑ http://www.museumoffamilyhistory.com/yt/lex-biography.htm
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://artoftherussias.wordpress.com/category/biography-2/page/4/
- ↑ https://en.wiki2.org/wiki/Nathan_Altman
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ http://www.rusartnet.com/biographies/russian-artists/20th-century/avant-garde/cubist/nathan-altman
- ↑ http://www.antonia.lv/en/artwork/belcova-aleksandra/
- ↑ http://artoftherussias.wordpress.com/category/portrait/page/6/
ДжерелаРедагувати
- Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
- Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
- Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
- Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
- Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.