Насер аль-Мухамад аль-Ахмад ас-Сабах
Насер аль-Мухамад аль-Ахмад ас-Сабах (араб. الشيخ ناصر المحمد الأحمد الجابر الصباح; нар. 22 грудня 1940) — кувейтський політик, шостий прем'єр-міністр Кувейту.
| Насер аль-Мухамад аль-Ахмад ас-Сабах араб. ناصر المحمد الأحمد الصباح | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 7 лютого 2006 — 28 листопада 2011 | |||
| Попередник: | Сабах IV | ||
| Наступник: | Джабір аль-Мубарак | ||
| Народження: |
22 грудня 1940 (83 роки) Ель-Кувейт, Кувейт | ||
| Країна: | Кувейт | ||
| Релігія: | сунізм | ||
| Освіта: | Женевський університет | ||
| Рід: | Ас-Сабахd | ||
| Діти: | Ahmad Nasser al-Mohammed al-Sabahd | ||
| Нагороди: | |||
Біографія ред.
Шейх Насер народився 1940 року в родині шейха Мухамада — другого сина тогочасного кувейтського монарха Ахмада I — та сеїди Насими бінт Таліб аль-Накіб. Таким чином, шейх Насер є племінником двох кувейтських емірів: Джабіра III та Сабаха IV.
Середню освіту здобував у Кувейті та Великій Британії, вищу — у Швейцарії, де 1964 року закінчив Женевський університет, отримавши ступінь з політичних наук та економіки. Також отримав диплом з французької мови (1960). Також володіє англійською, французькою та трохи перською мовами.
Розпочав свою кар'єру 1964 року з праці в міністерстві закордонних справ Кувейту в ранзі третього секретаря кувейтського представництва при ООН. Пізніше був постійним представником своєї країни в європейському офісі ООН у Женеві.
Від 1966 до 1974 року обіймав посаду посла в Ірані, від 1968 одночасно — посла в Афганістані. 1979 року він став заступником міністра, а потім міністром інформації. Під час іракської окупації емірату в 1990—1991 роках створив першу кувейтську радіостанцію у вигнанні, та саме його голос почули в ефірі піддані держави, коли він звернувся до них зі словами: «Говорить Кувейт»[1]. Від вересня 1991 року очолював міністерство у справах канцелярії еміра.
8 лютого 2006 року новий емір Кувейту Сабах IV призначив свого племінника шейха Насера на посаду голови уряду та доручив йому формування нового кабінету міністрів.
28 жовтня 2007 року прем'єр-міністр вніс зміни до складу чинного уряду, розділивши міністерства оборони та внутрішніх справ. Тільки шість міністрів зі старого складу кабінету зберегли свої портфелі[2].
17 березня 2009 року парламент змушував шейха подати у відставку під тиском звинувачень у порушенні конституції та розтратах. Однак шейх Насер зберіг свою посаду, а парламент було розпущено. Втім 28 листопада 2011 року Насер вийшов у відставку з посади голови уряду[3].
26 квітня 2011 року Президент України Віктор Янукович нагородив шейха Насера орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, реалізацію міжнародних гуманітарних програм, багаторічну плідну громадську діяльність[4].
Родина ред.
У 1969—1977 роках шейх Насер був одружений зі своєю двоюрідною тіткою — Шахразад бінт Хамуд ас-Сабах, онукою шейха Джабіра II. Від того шлюбу народились два сина: Сабах (21 березня 1970) й Ахмад (1971).
Примітки ред.
- ↑ Шейх Насер Мухаммед аль-Ахмед ас-Сабах. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015.
- ↑ Перестановки в правительстве Кувейта и их политическое значение. Архів оригіналу за 27 квітня 2008.
- ↑ Кувейт лишился правительства. www.ukrrudprom.com (рос.) . 29 листопада 2011. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
- ↑ Указ Президента України від 26 квітня 2011 року № 502/2011 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
Посилання ред.
- Kuwait re-appoints prime minister (англ.) . 17 грудня 2008. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 листопада 2020.