Нардія драбинчаста
Нардія драбинчаста (Nardia scalaris) — вид печіночників порядку юнгерманіальних (Jungermanniales)[1].
| Нардія драбинчаста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Голошапкові (Gymnomitriaceae) |
| Рід: | Нардія (Nardia) |
| Вид: | N. scalaris
|
| Біноміальна назва | |
| Nardia scalaris Gray
| |
Поширення
ред.Батьківщиною є Європа, Макаронезія Азія, Північна Америка[2].
Nardia scalaris є піонерським видом і росте на безвапняних, вологих, злегка затінених, піщано-суглинистих або піщаних ґрунтах і на скелях з тонким шаром ґрунту. Бажані місця – лісові стежки та набережні.
Характеристика
ред.Утворює від густо-зелених до коричневих, а на сонячних ділянках також червонуватих килимки. Розпростерті чи прямовисні рослини мають довжину від 2 до 4 сантиметрів і ширину від 1 до 2 міліметрів і мають щільне листя. Округлі бокові листки, які розташовані в два ряди і ростуть на стеблі поперечно або похило, мають розмір близько 1 міліметра. Клітини листя мають розмір приблизно від 30 до 35 мкм у середині листка та значно менші на краю листка. Кожна клітина містить від 2 до 3 великих подовжених гладких масляних тілець. Між ризоїдами ховаються ланцетні підлистки. Вид дводомний. Спорові коробочки овальні, темно-коричневі. Вид часто плодоносить, спори дозрівають навесні. Виводкові органи не утворюються.
Примітки
ред.- ↑ Nardia scalaris. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 15.02.2024.
- ↑ Nardia scalaris. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 15.02.2024.
Джерела
ред.- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.