Відкрити головне меню
Наперстянка великоквіткова
Digitalis grandiflora Sturm34.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae)
Триба: Наперстянкові (Digitalideae)
Рід: Наперстянка (Digitalis)
Вид: Наперстянка великоквіткова
Біноміальна назва
Digitalis grandiflora
Mill., 1768
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Digitalis grandiflora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Digitalis grandiflora
EOL logo.svg EOL: 487942
IPNI: 60453625-2
ITIS logo.svg ITIS: 502057
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 38791

Наперстя́нка великоквітко́ва, Наперстя́нка великоцві́тна (Digitalis grandiflora Mill.)

Зміст

Історія використанняРедагувати

Ця рослина в Ірландії була відома уже в V ст. У XI ст. в Німеччині її застосовували як засіб від водянки. Однак траплялися випадки отруєння через неправильне дозування, і наперстянку деякий час не використовували. Але в кінці XVIII ст. англійський лікар Вайзеринг знайшов в архівах померлої знахарки рецепт наперстянки для лікування складних захворювань серця і вирішив його вивчити. Через 10 років наукового дослідження (у 1785 р.) він увів цю рослину в наукову медицину.

Біологічна характеристикаРедагувати

Наперстянка великоквіткова — багаторічна трав'яниста рослина (40—120 см заввишки). Кореневище коротке, товсте. Стебло пряме, залозисте-пухнасте. Прикореневі листки довгасто-ланцетні або ланцетні, нерівномірно-пилчасті або цілокраї, опушені, при основі звужені в короткий черешок. Стеблові листки чергові, довгасто-ланцетні, сидячі. Квітки великі, пониклі, дещо неправильно зрослопелюсткові, зібрані в довгу однобічну китицю жовтого кольору. Плід —яйцеподібна залозиста, пухнаста багатонасінна коробочка. Цвіте в червні — серпні.

Місця зростанняРедагувати

Росте у мішаних та листяних лісах, на галявинах, серед чагарників. Останнім часом вирощують також на квітниках, у затінених місцях парків і лісопарків.

Практичне використанняРедагувати

Лікарська, отруйна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують листки наперстянки лат. Folia Digitalis. Препарати з них призначаються при лікуванні складних порушень кровообігу (серцевій декомпенсації), гострій і хронічній серцевій недостатності, при порушенні ритму серцевих скорочень, клапанних пороках серця та інших порушеннях серцевої діяльності.

Листки наперстянки містять серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди та деякі інші речовини.

У ветеринарії листя наперстянки використовують при порушенні серцевої діяльності у тварин.

Всі органи наперстянки отруйні. Вживання їх тваринами у великій кількості призводить до збудження роботи серця, звуження кровоносних судин, розладу травлення.

Рослина придатна для вирощування на квітниках, а також у затінених місцях парків і лісопарків.

Фармакологічні властивостіРедагувати

Листки містять різні серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди, вітамін C та деякі інші речовини. Препарати з листків наперстянки призначають при лікуванні складних порушень кровообігу (серцевій декомпенсації), гострій хронічній недостатності, порушенні ритму серцевих скорочень та інших хворобах серця.

ВирощуванняРедагувати

Для вирощування наперстянки відводять ділянку, захищену від холодних північно-східних вітрів. Найкраще росте на легких суглинковоих і супіщаних чорноземних ґрунтах, але не кислих.

СівбаРедагувати

Перед сівбою ділянку перекопують на глибину 22—27 см.

РозмноженняРедагувати

Розмножують як розсадою, вирощеною в парниках, так і насінням, яке висівають під зиму або рано навесні з міжряддями 60 см. Догляд за посівами полягає в багаторазовому розпушенні ґрунту, в прополюванні та внесенні добрив (200 кг гною, 2 кг суперфосфату і 1 кг калійних солей на 100 м²).

ЗаготівляРедагувати

Листки збирають два рази: першого року — в кінці літа і восени, другого — на початку цвітіння та після досягнення стандартних розмірів.

Збирання, переробка та зберіганняРедагувати

Збирають прикореневі та стеблові листки восени або навесні, до початку цвітіння, зриваючи їх руками. Складають, не трамбуючи, в невеликі кошики. Швидко сушать на горищах під залізним дахом, але краще в сушарках при температурі 55-60°. Сухі листки пакують у тюки або фанерні ящики, вистелені папером, вагою по 50 кг.

Зберігають у сухих приміщеннях на верхніх стелажах. Строк зберігання — два роки.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наперстянка великоквіткова