Найдьонов Арсен Юдилевич

	Арсен Найдьонов
	Арсен Найдьонов
Особисті дані
Повне ім'я	Арсен Юдилевич Найдьонов
Народження	12 серпня 1941
	Алмати, Казахська РСР
Смерть	7 червня 2010 (68 років)
	Сочі, Краснодарський край, Росія
Громадянство	СРСР; Росія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Арсен Юдилевич Найдьонов (при народженні — Арсен Розман; рос. Арсений Юдильевич Найдёнов; нар. 12 серпня 1941, Алмати, Казахська РСР — пом. 7 червня 2010^[1], Сочі, Краснодарський край, Росія) — радянський футболіст, півзахисник, Заслужений тренер РРФСР (з 1991).

Тренував понад десять команд з нижчих дивізіонів СРСР. Найбільшу популярність здобув, тренуючи сочинський футбольний клуб «Жемчужина». Автор афоризму «Суддя зламав нам гру. П'ятий і сьомий голи були забиті з офсайду».

Життєпис ред.

За паспортними даними народився в Алмати, хоча насправді сталося це в поїзді між Харковом і Полтавою. Батька Найдьонова призвали на фронт, а Київ, де проживали його батьки, захопили німецькі солдати. Найдьонов народився по дорозі в Казахстан, куди вирушила в евакуацію його вагітна мати.

У 1943 році разом з матір'ю повернувся до Києва, там пристрастився до дворовому футболу, згодом прийшов у секцію. На позиції правого півзахисника виступав у командах Києва, Андижана і Таллінна.

Через травму меніска змушений був рано завершити футбольну кар'єру в місті Конотоп. Вступив у київський спортивний вуз.

У 1965 році Найдьонова покликали старшим тренером в команду «Енергія» з Чебоксар. Після Чебоксар Арсен Юдилевич працював у багатьох клубах з «периферії» і нижчих дивізіонів чемпіонату СРСР — таких, як два «Шахтаря» — з Темиртау й Караганди, райчихінський «Гірник», псковський «Машинобудівник», «Вулкан» з Петропавловська-Камчатського (з яким виграв Кубок РРФСР в 1973 році), ашгабатський «Колхозчі», кемеровський «Кузбас», новоросійський «Цемент».

Найбільших успіхів Найдьонов досяг з сочинською «Жемчужиною». Найдьонова запросив в Сочі голова міськвиконкому Сергій Дерендяев з пропозицією створити футбольний клуб^[2]. Найдьонов прийняв пропозицію, і вже в 1991 році «Жемчужина» розпочала виступ у другій лізі, яку виграла з рекордом (жодного втраченого очка вдома).

Сезон 1992 року для команди Арсена Найдьонова також завершився успішно: команда посіла перше місце в зоні «Захід» першого дивізіону чемпіонату Росії й отримала путівку до вищої ліги.

Під керівництвом Найдьонова команда грала в жорсткий футбол без будь-якої імпровізації, але, незважаючи на це, трималася у вищому дивізіоні й могла дати відсіч будь-якому фавориту. Саме в ці роки в сочинській команді почав розкриватися талант тоді ще молодого перспективного нападника Гочі Гогрічіані.

10 листопада 1993 року в останньому турі відбувся матч «Жемчужина» - «Локомотив» Нижній Новгород. Перед останнім туром за виживання боролися 4 команди: «Жемчужина» (30 очок), «Промінь» (29), «Локомотив» НН (28) та «Океан» (28). Початок матчу був відкладений через запізнення на гру пожежної машини. Протягом матчу гравці часто симулювали травми, затримуючи гру. Завдяки таким махінаціям вдалося відстрочити закінчення матчу. Коли в інших містах поєдинки завершилися, то стали відомі результати — обидві далекосхідні команди програли. «Жемчужині» очки стали не потрібні й «Локомотив» спокійно довів гру до перемоги^[3].

Після декількох років тренерства Найдьонову довелося за станом здоров'я залишити команду, а в 1998 році йому на зміну прийшов Анатолій Байдачний. Невиразна гра в сезоні 1998 року і провальне перше коло в 1999 році змусили Байдачного піти. Змінив його на посту головного тренера Віктор Антихович, але ситуацію виправити не зумів.

Після вильоту у команди не було коштів, щоб заявитися на 1 лігу, з великими труднощами знайшли спонсора ... Більшість гравців з колишнього складу поїхали в інші клуби, після повернення Найдьонову ледве вдалося знайти гравців, під прапори команди запросили 36-річних Назіма Сулейманова, Тимура Богатирьова, Гочу Гогрічіані. Команда закінчила перше коло на восьмому місці.

Арсен Найдьонов з гравцями ФК «Жемчужина-А», 2007 рік.

Після цього в команду були запрошені Євген Сонін, Олександр Єщенко, повернений у Сочі Арташес Калайджан, який півроку провів в Новоросійську, але навіть ця команда, посилившись, не змогла залишитися в першій лізі; наприкінці чемпіонату вистрілив Назім Сулейманов.

Після трьох невдалих сезонів у 2-ій лізі та величезні борги команду вирішили розформувати.

У 2005 році привів студентську збірну Росії до золота на чемпіонаті світу в Туреччині^[4], а збірну Південно-Російського державного університету економіки і Сервіс (ПРДУЕС) до найвищих нагород чемпіонату Росії. У тому ж році був спортивним директором ростовського СКА, а в червні змінив Євгена Перевертайла на посаді головного тренера команди^[5].

У березні 2007 року прийнято рішення про відродження клубу. Головним тренером і віце-президентом знову призначили Арсена Найдьонова, його помічником став Гоча Гогрічіані. Футболістів Найдьонов привіз з собою з шахтинського «Буревісника-ПРДУЕС», який виграв під керівництвом Арсена Юділевича в 2006 році Кубок Південного федерального округу. Свої виступи клуб, якому дали назву «Жемчужина-А», розпочав з аматорської першості^[6], впевнено виступивши в якому, отримав право грати у Другому дивізіоні.

Після виходу відродженої «Жемчужини» у Другу лігу Найдьонов займав посаду президента клубу, але незабаром покинув свій пост.

Помер 7 червня 2010 року в Сочі після тривалої хвороби^[7]^[8].