Фізаліс перуанський
Фізаліс перуанський[1][2], міхунка перуанська[1], міхунка їстівна[1] (Physalis peruviana) — вид високих трав'янистих рослин з роду фізаліс родини пасльонових. Інші назви «капський агрус», «перуанська вишня», «ягода інків», «велетенська земляна вишня», «помідор еспанський».
| Фізаліс перуанський | |
|---|---|
| |
| Фізаліс перуанський | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Пасльоноцвіті (Solanales) |
| Родина: | Пасльонові (Solanaceae) |
| Рід: | Фізаліс (Physalis) |
| Вид: | P. peruviana
|
| Біноміальна назва | |
| Physalis peruviana | |
Опис ред.
Плодова чагарникова рослина. Заввишки досягає не більше 1,6 м. Має серцеподібні зубчасті оксамитові листя завдовжки від 6 до 15 см, завширшки від 4 до 10 см. Квітки жовтого кольору, за формою дзвоноподібні, мають 5 темних фіолетово-коричневих плям. Чашечка багрянисто-зелена, пухнаста.
Плід являє собою кулясту ягоду діаметром від 1,25 до 2 см, вагою до 35 г. Шкірочка плоду помаранчево-жовтого кольору, гладенька і глянсова. М'якоть соковита, містить в собі численні жовтуваті насіння невеликого розміру. Зрілі плоди на смак солодкі, мають приємний виноградний присмак. Плоди цієї рослини містяться в лушпинну неїстівну жорстку оболонку, яка утворюється з зрощених чашолистків.
Вирощування ред.
З давніх-давен вирощувався народами чибча, особливо муїсками, а також народами кечуа і аймара. Рослина має тривалий вегетаційний період. В помірному кліматі вирощувати через розсаду (як томати). Розсаду висівають в лютому насінням, зрілість приходить у вересні.
Застосування ред.
Фізаліс перуанський знайшов широке застосування в народній медицині тих країн, де він природним чином виростає. При цьому використовують як самі ягоди (свіжі та сушені), так і сік з них. З висушених плодів готують настої і відвари, які мають жовчогінну, діуретичну, спазмолітичну, антисептичну та глистогінну дію.
Зрілі плоди вживають у свіжому вигляді. Також використовують для приготування варення, джемів, фруктових салатів, пудингів і коктейлів. Сік зі стиглих ягід за смаком дуже схожий на сік цитрусових культур (апельсиновий або грейпфрутовий). Ягоди мають протиастматичну і сечогінну дію.
Показаний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, органів сечостатевої та дихальної систем. Проведені вченими дослідження показали, що фізаліс перуанський має антиоксидантні та протизапальні властивості. У ньому містяться речовини (пектини), які проявляють протипухлинну активність, знижують вміст цукру і рівень холестерину в крові, виводять токсини, радіонукліди та солі важких металів. Регулярне вживання плодів зміцнює імунітет. У рослині також виявлений мелатонін, який запобігає старінню шкіри і сприяє профілактиці нейродегенеративних захворювань, характерних при старінні.
Незрілі плоди вживати в свіжому вигляді не можна, оскільки вони отруйні (містять фезелін і алкалоїди). Він містить речовини, які можуть викликати алергічні реакції, особливо у маленьких дітей. Фізаліс перуанський протипоказано при підвищеній кислотності шлункового соку, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.
Розповсюдження ред.
Батьківщиною рослини є гірські райони Перу, Чилі та Колумбії. Натепер широко культивується в Австралії, Білорусі, Індії, Китаї, Малайзії, в Південній Африці і деяких районах Центральної Африки, а також на Філіппінах, в Австралії й Новій Зеландії. Аматори-садівники вирощують її також в Україні.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Physalis peruviana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
Джерела ред.
- M. Nee u. a. (Hrsg.): Solanaceae IV. Advances in Biology and Utilization. Royal Botanic Gardens, Kew 1999, ISBN 1-900347-90-3, S. 275−283.
- Galarza, Daniella. This Goose(berry) is Cooked: Let's Talk About the Pichuberry. Los Angeles Magazine. Retrieved 19 April 2014.
- Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora für Deutschland und angrenzende Gebiete. Unter Mitarbeit von Angelika Schwabe, Theo Müller. 8., stark überarbeitete und ergänzte Auflage. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 2001. — S. 820.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фізаліс перуанський |