Мітринга Іван-Тадей
Іван-Тадей Мітринга (Мітринґа[1], Мітрінґа,[2] Мітрінга; псевда: Бирон, Орелюк, Сергій Орелюк, Полин; 5 серпня 1907, с. Петриків (за деякими даними с. Дичків) — 6 вересня 1943, с. Вілля) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху.
| Іван-Тадей Мітринга | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Бирон, Орелюк, Сергій Орелюк, Полин | |||
| Народився | 5 серпня 1907 с. Петриків, нині Тернопільського району | |||
| Помер | 6 вересня 1943 (36 років) поблизу с. Вілля, нині Березнівського району ·загиблий у бою | |||
| Громадянство | Австро-Угорщина→ЗУНР→Друга Річ Посполита | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | політичний діяч, публіцист | |||
| Alma mater | Львівський університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Партія | ОУН | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис
ред.Іван Мітринга народився 5 серпня 1907 року в селі Петрикові, (за деякими даними с. Дичків, обидва села тоді входили до складу Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).
Дитячі та юнацькі роки минули в с. Дичкові. 1928 року закінчив Тернопільську українську гімназію. Під час навчання належав до 28-го юнацького пластунського куреня імені Байди-Вишневецького, організовував підпільні націоналістичні гуртки.[2] У 1930-х роках вивчав історію у Львівському університеті.
1930 року зазнав утисків під час так званої пацифікації. 8 лютого 1932 року польською владою засуджений на півтора року ув'язнення (зокрема, у концтаборі Береза Картузька).[2]
Належав до ОУН, займав ряд провідних постів у Крайовому Проводі ОУН на закордонних українських землях. В ОУН очолив ревізіоністську групу, названу його іменем, яка вимагала перегляду теоретичних засад націоналістичного руху в бік його демократизації.
Наприкінці 1930-х був співвласником видавництва «Дешева книжка» з Володимиром Кунанцем. Був редактором газети «Геть з большевизмом».
Вже в тридцятих роках кинув символічне гасло: «Центральна проблема України, це ані Київ ані Львів, але Донбас», показуючи образно значення робітництва та значення соціальних проблем для всякої визвольної боротьби.
У 1938 році в статті в газеті «Геть з большевизмом» проголосив гасло «Свободу народам! Свободу людині!»
У 1940 році виступив з критикою концепції Степана Бандери орієнтації на Німеччину, висунувши гасло: «Разом з поляками, французами, народами СРСР за вільну Європу без Гітлера і Сталіна»[3].
У 1941 році відійшов від ОУН(б). Заснував Українську Революційну Партію Робітників і Селян, що в 1942 році, після об'єднання з іншими групами, створила Українську народно-демократичну партію. Видавав її партійний орган «Земля і Воля». Разом з Борисом Левицьким влітку 1942 року приєднався до «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця, в якій очолив відділ пропаганди.
І. Мітринга разом з групою молодших старшин штабу Поліської Січі виступав за збройну відсіч намаганням ОУН(б) під керівництвом Миколи Лебедя підпорядкувати собі всі повстанські формування. Проте у своєму радикалізмі вони не були підтримані більшістю керівництва, на чолі з отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем і начальником штабу Леонідом «Зубатим» Щербатюком, що намагались уникати братовбивчих зіткнень з ОУНівцями.
Загинув Іван Мітринга 6 вересня 1943 року біля с. Вілії (Людвіпольська волость, нині Березнівського району Рівненської області) поблизу Острога на Волині у бою з радянськими партизанами.[4]
Твори
ред.Видавав партійний часопис «Земля і воля».[2] Автор праць і драматичних творів:
- Vare, redde mihi legiones meas! (Вар, віддай мені мої легіони) [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] джерело: Студентський шлях. — 1933. — Ч. 8—9. — С. 213—218.
- «Горять колгоспи. Драма на 5 дій» (1936, Тернопіль),
- «Фабричні дими. Драма на 5 дій» [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (1937, Львів),
- «Большевицька революція» [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] (1937, Львів),
- «Гітлер і Україна» (1939),
- «Наш шлях боротьби» (1940),
- «Володимир Великий» [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] (1942, Краків[2]).
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Державний архів Івано-Франківської області, фонд 68, опис 1, справа 377, а. 25
- ↑ а б в г д Дем'янова І., Окаринський В., Пиндус Б. Мітрінґа Іван… — С. 536.
- ↑ З націоналіста в лівака: випадок Бориса Левицького. Спільне (укр.). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ PoliskaSich. Іван Мітринґа – очільник відділу пропаганди УПА “Поліська Січ”. | Поліська Січ (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
Джерела
ред.- Дем'янова І., Окаринський В., Пиндус Б. Мітрінґа Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 536—537. — ISBN 966-528-199-2.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
Посилання
ред.- Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Революційно-партизанська боротьба проти Гітлера // Масові жертви лебедівської диктатури [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Інтерв'ю з Борисом Левицьким про групу Івана Мітринги: частина перша [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], частина друга [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.], частина третя [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Кушплір Д. Іван Мітринга
- НТЗ
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |