Відкрити головне меню

«Місто» (англ. City) — науково-фантастичний роман Кліффорда Дональда Сімака. Твір створено у вигляді восьми оповідань, що друкувалися з 1944 по 1951 роки. До кожного оповідання є короткі "зауваги", які допомагають об'єднати їх в одну історію. В 1973 році Сімак написав дев'яте оповідання «Епілог», яке доповнило історію.

Місто
City
Місто. Кліффорд Сімак. НК-Богдан. 2018.jpg
Обкладинка першого українського видання. Художник: Олег Кіналь.
Жанр наукова фантастика
Автор Кліффорд Сімак
Мова англійська
Написано 1944-1951 роки
Опубліковано 1944-1951 роки
Видавництво Gnome Press
Окреме видання 1952
Опубліковано українською 2018, Навчальна книга - Богдан[1]
Переклад Юліана Зелена
Ілюстратор Frank Kelly Freas[d]
ISBN-13: 978-966-10-5618-2

В романі розказується про майбутнє Землі і людства на протязі тисячі років. За цей період людство відмовляється від міст, подорожує в космосі, розробляє штучний інтелект, а також робить генетичні модифікації. З часом всі люди зникають з Землі, перетворившись на «стрибунців» — жителів Юпітера. На Землі залишаються тільки роботи, розумні пси, а також мурахи. Пси відкрили доступ до паралельних світів, куди і вирушили з часом, тікаючи від мурах. Роботи будують космічні кораблі і теж вирушають в космос, а тих хто залишився перепрограмовують мурахи, і згодом вони зношуються. В кінці на планеті залишається тільки робот Дженкінс і мурахи. Весь роман пов'язаний з родиною Вебстерів, які мали відношення до більшості відкриттів майбутнього, і також створили Дженкінса.

Роман виграв міжнародну премію фантастики в 1953.[2]

АнотаціяРедагувати

Роман К. Сімака «Місто» ось уже півстоліття вважається класикою «м’якої» НФ. Він поділений на вісім легенд, що їх розповідають Пси, «коли яскраво розгорається полум’я, а з півночі налітають холодні вітри». Одразу ж слід застерегти, що це печальний твір, бо йдеться в ньому про смерть «Міста» як такого, про кінець людської раси, що добровільно обрала юпітеріанський рай, полишивши Землю для розвою цивілізацій Мурах і Псів. Але це печаль світла, допоки «живе» ще робот Дженкінс як пам’ять і пам’ятник зниклого людства.

СюжетРедагувати

Започатковане псами Братерство Життя, що складається із усіх біологічних видів, давно відмовилося від м'ясоїдства і будь-яких форм убивства. Тварини широко розселилися по безлічі паралельних світів, проте деякі зі світів ще за прадавніх часів були перетворені на планети-мурашники, які захоплені мурахами, що стали на шлях технологічного прогресу.

Серед псів з покоління в покоління передається цикл із восьми легенд, що дійшли із сивої давнини. Кожна з легенд розповідає про абсурдні речі, які явно є вигаданими. Наприклад «Місто», «Війна», «Планета», «Людина». Але в кожній вигадці є доля правди, тому дослідники серед псів досі намагаються зрозуміти, що ж усього правда. При цьому думки вчених розділились, дехто вважає, що легенди вигадані, є ті, що вважають що легенди дійсно древні і їх значення значно викривились за тисячоліття, але є і невелика група псів що вірить в правдивість легенд.

Легенди із циклу розповідають про людину, легендарне створіння, якого вже давно немає на Землі. Особливо виділяється одна із людських родин, Вебстери, так, що поняття людина ототожнюється з поняттям Вебстер. Родині Вебстерів належить робот Дженкінс, що служив їм впродовж довгих тисячоліть, а тому сприймається як один із них. Вебстери прямо чи опосередковано стояли при більшості великих змін в історії, зокрема за легендами саме вони створили псів такими як вони зараз є.

1 МістоРедагувати

Коментар
Легенда з найбільш незрозумілим ходом думки і концепціями «Місто» та «Війна», які вочевидь є імпровізацією автора або сатирою.

Перша легенда розповідає про занепад людських міст. Через розвиток транспорту подорожі стали дуже дешевими і швидкими, тому люди отримали змогу жити далеко від місць роботи. Гідропоніка в свою чергу позбавила в необхідності використовувати землю для господарства. Загалом рівень життя значно підвищився, люди почали працювати менше і більше займатись творчістю. В оповіданні розказується про один епізод з життя мешканців майже безлюдного району міста — більшість жителів давно виїхали. Їхні порожні будинки зайняли різні бродяги, багато з яких не встигли адаптуватись до нових реалій. Через це влада міста вирішила провести зачистку району, але справжні мешканці почали противитись. Одним з останніх мешканців був Джон Дж. Вебстер, який намагався пояснити чому сама ідея "міста" і контролю вже не має значення. Хоча влада і не послухала його, зачистка відмінилась, оскільки оскільки інший мешканець Ґремп Стівенс викупив цілий район і оголосив його своєю приватною власністю.

2 ПритулокРедагувати

Коментар
В легенді є зрозумілий Псам персонаж — робот. Твердження, що робот — спадок ери «Людини», є літературним прийомом автора, оскільки, загальновідомо, що тільки Пси з їх інтелектом могли створити роботів.

В другій легенді розповідається про 2117 рік в якому жив Джером А. Вебстер, один з дослідників фізіології марсіан. На похорон його батька прийшло зовсім мало людей, що пов'язано з поширеною агорафобією людей в цей час. Люди спілкуються здебільшого на відстані, а в повсякденному житті використовують роботів. Зокрема в сім'ї Вебстерів з'явився робот Дженкінс — основний співрозмовник Джерома. В молодості Джером був на Марсі, де і проводив свої наукові дослідження, там він познайомився з марсіанином Джувейном. Джувейн дзвонить Джерому розказуючи, що вигадав спосіб передати марсіанську філософію людям, якою планує поділитись. Через деякий час Джером дізнається що Джувейн серйозно хворий, і тільки він може врятувати його, але через свою агорафобію не зміг полетіти на Марс. Таким чином філософія марсіан була втрачена.

3 ПереписРедагувати

Коментар
Перша легенда в якій згадуються Пси. Ідея що Пси, є модифікації іншої раси, вочевидь, не може належати Псу.

Розповідь ведеться від імені Річарда Ґранта, переписувача людей, який працює на Світовий Комітет. В своїх подорожах він натикається на Натаніеля — генетично модифікованого пса, який може говорити і належить Томасу Вебстеру. Томас живе в будинку своїх предків, де їх все ще обслуговує робот Дженкінс. Але головним завданням Річарда є не перепис звичайних людей, а пошуки мутантів. Він дізнається, що один з мутантів дійсно живе десь поруч і щось дивне робить з мурашником в лісі. Річард його знаходить і пропонує прочитати незавершену філософію Джувейна. Мутант Джо переглядає твір, і каже що розуміє про що там пишуть, але ділитись своїм розумінням не буде.

4 ДезертирствоРедагувати

Коментар
Юпітер — один із світів, в який можна потрапити через «Космос». Наука заперечує існування таких світів. Якби це був один із паралельних світів, то він вже давно був би виявлений.

Четверта легенда розповідає про Кента Фаулера — голови купела номер 3 Комісії з вивчення Юпітера. Він відповідає за експерименти над конвертуванням людей в "стрибунців" — жителів Юпітера. Поки що всі експерименти провалилися, бо хоча розум людей успішно переносився в тіла "стрибунців", але жоден з таким чином перетворених учасників експерименту не повернувся на базу. Тому Кент вирішує сам перетворитися в "стрибунця" разом зі своїм псом Тарзаном. Перетворившись на "стрибунця" він розуміє чому ніхто не повернувся, адже тіло "стрибунця" надає набагато більше можливостей для розуму людини і живе тисячі років, але попри все Кент повертається розуміючи про втрачені можливості.

5 РайРедагувати

Коментар
Відсутність чіткої цілі у «Людини» наведе читачів на думку, що це вигаданий персонаж, введений для уособлення всього, що не притаманно Псам.

П'ята легенда є прямим продовженням четвертої, Кент Фаулер перетворився з юпітеріанського "стрибунця" назад в людину. Люди живуть мирно, відправляють експерименти до Альфа-Центаври, також намагаються пристосуватись до життя на Плутоні. Він розказує про переваги життя "стрибунцем", але Тайлер Вебстер не дозволяє йому повідомити про це громадськості, бо боїться що всі захочуть стати стибунцями і людство зникне. В цей ж час до Вебстера приходить мутант Джо і розказує про філософію Джувейна, яка полягає в можливості мирного співіснування людей і всього живого, і найкраще б могла втілитись якраз, якби люди були в вигляді "стрибунців". Тайлер розуміє, що мутанти просто хочуть всю Землю собі, і краще все ж не розказувати людям про юпітеріанське життя, і планує переконати в цьому Фаулера.

6 ХобіРедагувати

Коментар
Якби «Людина» існувала, чи досягла б вона з часом такої величі як Пси?

На Землі майже не залишилось людей, останнє велике об'єднання людей включно з Джоном Вебстером живе в Женеві. Вони повністю забезпечені всім необхідним для життя, і займаються тільки тим чим їм подобається займатись. Джон вивчає древні механізми захисту міста, а його син взявши з собою лук і стріли почав жити в лісах поза містом. Вебстер усвідомивши що людство деградувало, вирішує закрити Женеву непроникним захисним куполом, що б дати іншим видам шанс. Сам він вирішує впасти в анабіоз на невизначений час. В цей ж час робот Дженкінс, що продовжує жити в родовому маєтку Вебстерів, розробляє роботів прислужників для псів, самі пси в цей час намагаються подружитись з дикими тваринами і в них це майже виходить.

7 ЕзопРедагувати

Коментар
В цій легенді «Людина» остаточно забуута Псами. Ця легенда не дає відповіді на питання: чи існувала «Людина» взагалі?

В царстві тварин пси поширили психологію мирного співіснування, ніхто нікого не вбиває. З людей залишились лише одиниці, і тепер їх навіть не називають людьми, а використовують загальну назву "вебстери". Пси навіть забули, що колись вони служили людям, а старий робот Дженкінс на прохання останніх з Вебстерів не розказує їм це. Проте в цьому мирному існуванні з'являється гоблін — істота з іншого виміру, що вбиває. Проте Пітер — один з "вебстерів" теж випадково вбиває вільшанку змайструвавши лук. Пітер перемагає гобліна проявивши вроджену людську жорстокість, і Дженкінс розуміє, що людям не місце в цьому мирному співіснуванні тварин. Він вчить останніх з людей, як відправитись до паралельних світів, з яких і з'явився гоблін, що б вони жили там.

8 Простий спосібРедагувати

Коментар
Ця легенда є більш пізньою і можливо базується на історичних даних. Якщо закритий світ мурах і є світом походження Псів, то питання існування «Людини» та правдивості легенд так і залишиться не з'ясованим.

Мурахи почали перетворювати всю Землю на величезний мурашник, для цього вони навіть навчились перепрограмовувати роботів, що б ті працювали на них. Інші роботи конструюють космічні кораблі, що б покинути Землю. Дженкінс розуміє, що якщо мурахи будуть продовжувати розвивати свій мурашник, то місця для інших істот не лишиться. Він вирушає до Женеви, де будить з анабіозу Джона Вебстера, що б дізнатись як вони колись боролись з мурахами. Почувши що люди їх травили, Дженкінс розуміє, що собаки не зможуть так, вони не знають хімії, а також це проти їх психології. Тому залишається один шлях — відправитись в інші світи.

9 ЕпілогРедагувати

На Землі залишився тільки Дженкінс і велитенський мурашник, який чомусь не захопив територію маєтка Вебстерів, хоча і перебуває дуже близько. Одного разу стіна мурашника падає і Дженкінс розуміє, що мурахи теж кудись зникли і він залишився єдиною мислячою істотою на планеті. Проте в цей ж день до нього опускається космічний корабель з роботами що колись покинули планету, і пропонують Дженкінсу летіти з ними до інших світів. Дженкінс погоджується.

Створення і впливРедагувати

 
Обкладинка до першого видання роману «Місто» Кліффорд Д. Сімак. Gnome Press, 1952. Художник — Френк Келлі Фріс

Перше одноіменне оповідання вийшло в 1944 році в травневому випуску «Astounding Science Fiction» під редакцією Джона Вуда Кемпбелла. В 1944 році також вийшли друге і третю оповідання, в 1946 році було опубліковано оповідання «Рай» і «Хобі», в 1947 — «Езоп», а останнє восьме оповідання вийшло в 1951 році під назвою «Проблеми з мурахами» (англ. «Trouble With Ants...») в журналі «Fantastic Adventures». Як роман твір був опублікований в 1952 році видавництвом Gnome Press.[3] В 1954 році видавництво Permabooks, випустило першу версію з заувагами до кожного оповідання.[4] В 1971 році помер Джон Вуд Кемпбелл і Гаррі Гаррісон (який був редактором меморіального збірника) попросив Кліффорда Сімака написати ще одне оповідання, і в 1973 році вийшло завершаюче оповідання «Епілог».[5]

Роман виграв міжнародну премію фантастики в 1953 році.[2] Ентоні Бучер і Френсіс МакКомас відгукувались про роман, що це «найвищий рівень в науковій фантастиці»[6][7] Деймон Найт в своїй рубриці в журналі Fantasy and Science Fiction включив роман до десяти кращих романів 50-тих років.[8] Альгіс Будріс назвав роман «неймовірний приклад зібрання, яке благало бути зробленим»[9].[10]

Одну з сюжетних ліній: про витіснення з Землі людської цивілізації собачою — використав американський фантаст Вільям Тенн в оповіданні «Нульовий потенціал» (1951). Сюжетна лінія про «аватари» і переселення людей на Юпітер використана в сучасному популяному фільмі «Аватар».

Роман було перекладено на французьку (1952), іспанську (1957), німецьку (1958), японську (1960), датську (1965), португальську (1967), румунську (1970), італійську (1970), російську (1974), сербську (1977) і українську (2018) мови.

Переклад українською мовоюРедагувати

Презентація першого українського перекладу роману відбулася на фестивалі Book Forum Lviv в 2018 році.

ПриміткиРедагувати

  1. https://bohdan-books.com/catalog/book/128666/
  2. а б http://www.gostak.org.uk/ifa/ifaindex.htm
  3. http://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?23788
  4. http://www.isfdb.org/cgi-bin/pl.cgi?149901
  5. http://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?92546
  6. a high-water mark in science fiction writing
  7. "Recommended Reading, " F&SF, October 1952, p. 99
  8. «Books», F&SF, April 1960, p. 99
  9. … the outstanding example of a pasteup that had been begging to be done
  10. Budrys, Algis (October 1965). «Galaxy Bookshelf». Galaxy Science Fiction. pp. 142—150.

ПосиланняРедагувати