Вікіпедія

Міністерство закордонних справ Норвегії

Міністерство закордонних справ Норвегії (норв. (Bokmål): Det kongelege Utanriksdepartement) — орган виконавчої влади, який відповідає за зовнішню політику, організовує діяльність дипломатичних представництв (посольств, консульств), підтримує зв'язки з діаспорою та виконує інші зовнішньополітичні функції Королівства Норвегія.

Міністерство Закордонних Справ Норвегії
(МЗС Норвегії і UD)
Загальна інформація
Країна  Норвегія
Дата створення 1 грудня 1905[1] і 1905[2]
Річний бюджет 34 000 000 000 kr
Міністр закордонних справ Норвегії Anne Beathe Tvinnereim, Еспен Барт Ейде
Підвідомчі органи Norecd, Norwegian Agency for Development Cooperationd, Соціяльно-побутова служба торговельного флотуd і Norfundd
regjeringen.no/no/dep/ud/id833/​(норв.)
Мапа

Міністерство очолює Міністр закордонних справ, з 14 жовтня 2021 року — це Аннікен Гуйтфельдт.

Міністерство розміщене в комплексі історичних будівель «Вікторія Террас» в Осло.

Головне завдання Міністерства закордонних справ Норвегії полягає в забезпеченні та просуванні інтересів Норвегії на міжнародному рівні.

Зовнішня політика Норвегії базується на таких факторах як:

  • географічне розташування на стратегічно важливій території;
  • відкрита економіка;
  • позиція як прибережної держави та управління значними морськими ресурсами;
  • великий обсяг експорту нафти і газу[3].

Історія ред.

Міністерство закордонних справ Норвегії було створено 7 червня 1905 року. Це відбулося того самого дня, коли парламент Норвегії (Стортинг) ухвалив рішення про розпуск особистої унії зі Швецією.

Організація ред.

Міністерство закордонних справ є найбільшим міністерством в Уряді Норвегії.[4]

Міністерство закордонних справ та 99 іноземних службових місій, до складу яких входять посольства, постійні делегації та консульства, разом складають Дипломатичну службу. Дипломатична служба складається з 2435 осіб, з них 820 — працівники Міністерства (станом на березень 2018 року).

Генеральний секретар та перший заступник Генерального секретаря є вищими посадовими особами в Міністерстві, які несуть відповідальність за його загальне керівництво. Вони підпорядковуються безпосередньо Міністру закордонних справ Норвегії.[5]

Департаменти[5] ред.

  1. Департамент європейських справ та торговельної політики.
  2. Департамент політики безпеки та Крайньої Півночі.
  3. Департамент регіональних справ та розвитку.
  4. Департамент ООН з питань миру та гуманітарної політики.
  5. Управління з правових питань.
  6. Департамент просування і протоколювання.
  7. Управління людськими та фінансовими ресурсами.
  8. Відділ внутрішніх та зовнішніх послуг.

Організації, що підпорядковуються Міністерству ред.

  1. Норвезька агенція з розвитку співробітництва (Norad) — дирекція Міністерства закордонних справ Норвегії, яка займається норвезькою міжнародною ініціативою щодо клімату та лісів (NICFI). Функції Norad закладені в положеннях агенції та щорічних листах про асигнування, які видає Міністерство закордонних справ та Міністерство клімату та навколишнього середовища.
  2. ФК Норвегія (норвезький «Корпус миру») — норвезький урядовий орган, що фінансує двосторонній обмін персоналом між компаніями та організаціями Норвегії та подібними компаніями та організаціями в країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Була заснована в 1963 році на ідеях американського Корпусу Миру Джона Ф. Кеннеді, але реорганізована і відновлена в 2000 році для забезпечення взаємного обміну молодими людьми. Фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії. ФК Норвегія здійснює обмінні програми між різними коледжами, організаціями, підприємствами тощо в південній і північній півкулях.
  3. Інвестиційний фонд країни «Норфунд» — приватне акціонерне товариство, засноване парламентом Норвегії в 1997 році. з метою допомоги країнам, що розвиваються, боротися з бідністю, підтримуючи економічне зростання, зайнятість та передачу технологій. Інвестиції здійснюються на комерційних умовах безпосередньо в компаніях або через місцеві інвестиційні фонди. Норфунд може інвестувати в країни з ВВП на душу населення нижче 6925 доларів США («Світовий банк»), і робить стратегічний вибір на користь країн Східної та Південної Африки, Центральної Америки та Південно-Східної Азії.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.regjeringen.no/no/om-regjeringa/tidligere-regjeringer-og-historie/ks/utenriksminister-1905-/id426161/
  2. ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
  3. ↑ Економіка Норвегії
  4. ↑ Affairs, Ministry of Foreign (20 квітня 2017). About the Ministry of Foreign Affairs. Government.no (en-GB) . Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
  5. ↑ а б Affairs, Ministry of Foreign (17 січня 2018). Organisation Chart Ministry of Foreign Affairs. Government.no (en-GB) . Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міністерство_закордонних_справ_Норвегії&oldid=40947867