Вікіпедія

Міннігулов Тафтізан Тагірович

Тафтізан Тагірович Міннігулов (Міндігулов[1], (29 травня 1922(1922-05-29), Кусеєво, Башкирська АРСР — 29 вересня 1943(1943-09-29), Брагінський район, Поліська область)) — гвардії сержант Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1944).

Міннігулов Тафтізан Тагірович
башк. Тәфтизән Таһир улы Миңлеғолов
Народження29 травня 1922(1922-05-29)
Кусеєво, Бурзян-Тангауровський кантонd, Башкирська АРСР, РСФРР
Смерть29 вересня 1943(1943-09-29) (21 рік)
Брагінський район, Поліська область, Білоруська РСР, СРСР
ПохованняГалки
Званнясержант
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки

Під час війни командир розрахунку міномета 62-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії (7-й гвардійський кавалерійський корпус, 61-а армія, Центральний фронт) гвардії сержант Т. Т. Міннігулов особливо відзначився при форсуванні Дніпра.

Біографія

ред.

Тафтізан Тагірович Міннігулов народився 29 травня 1922 року в родині селянина в селі Кусеєво Бурзян-Тангануровського кантону Башкирської АРСР (нині — Баймацький район Башкортостану)[2]. За національністю башкир. Там же закінчив сім класів школи. Після закінчення школи працював у рідному колгоспі ім. Ворошилова. Потім працював на золотих копальнях[1][3].

У грудні 1941 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію Баймацьким райвійськкоматом[3]. Навчався на курсах молодших командирів[4]. З квітня 1942 року перебував на фронтах Другої світової війни. Брав участь у боях на Сталінградському і Центральному фронтах[2]. 28 лютого 1943 року нагороджений орденом Червоної Зірки.

20 вересня 1943 року командир розрахунку міномета 62-го гвардійського кавалерійського полку (16-а гвардійська кавалерійська дивізія, 7-й гвардійський кавалерійський корпус, 61-а армія, Центральний фронт) гвардії сержант Тафтізан Міннігулов особливо відзначився під час боїв за населений пункт Черниш (Чернігівський район, Чернігівської області) в ході якого він особисто знищив 18 противників[3].

Подвиг

ред.

29 вересня 1943 року під час боїв за білоруське село Усохи (Брагінський район, Гомельська область) підрозділи 62-го гвардійського кавалерійського полку опинилися під ворожим вогнем, тоді командир розрахунку Тафтізан Міннігулов добровільно зголосився знищити вогневі точки противника. Вогнем з автомата і гранатами він знищив ворожий мінометний розрахунок, а також підірвав танк супротивника, але при виконанні завдання загинув. Похований у братській могилі на південно-західній околиці села Галки (Брагінський район, Гомельська область Білорусі)[3].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року гвардії сержант Тафтізан Тагірович Міннігулов посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна[5].

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.

В Уфі ім'я Тафтізана Міннігулова увічнено золотими літерами на меморіальних дошках разом з іншими іменами всіх 78-й Героїв Радянського Союзу 112-ї Башкирської (16-ї гвардійської Чернігівської) кавалерійської дивізії на будівлі Національного музею Республіки Башкортостан, а також його ім'я висічено на будівлі Музею 112-ї Башкирської (16-ї гвардійської Чернігівської) кавалерійської дивізії[3].

У рідному селі Тафтізана Міннігулова встановлено його бюст; на будівлі школи, де він навчався, відкрито меморіальну дошку. Його ім'ям названа одна з вулиць у місті Баймак[3].

Література

ред.
  • Ахмадиев Т. Х. Башкирская гвардейская кавалерийская. — Уфа : Китап, 1999. — 362 с. — 3000 прим. — ISBN 5-295-01973-X.
  • Подвиги их — бессмертны: Справочник о Героях Советского Союза и полных кавалерах ордена Славы из Республики Башкортостан / сост.: Р. А. Валишин, Г. Д. Иргалин, Н. П. Каменев [и др.] — Уфа : Китап, 2000. — 393 с. — 3000 прим. — ISBN 5-295-02784-8.
  • Навечно в сердце народном: Справочник / Гл. ред.: И. П. Шамякин [и др.]. — 3-е изд., доп. и испр. — Минск: БелСЭ, 1984. — 607 с. — 65 000 экз.
  • Славные сыны Башкирии: Очерки о Героях Советского Союза: [в 5 кн.] / сост.: А. Е. Ерошин, С. С. Саитов. — Уфа: Башкирское книжное издательство, 1965. — Кн. 1. — 514 с. — 15 000 экз.
  • Слава башкирских конников / авт. сост.: Ф. Н. Вахитов, Н. И. Камалова. — Уфа : Китап, 2005. — 276 с. — 3000 прим. — ISBN 5-295-03573-5.

Посилання

ред.
  • Міннігулов Тафтізан Тагірович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Миннигулов Тафтизан Тагирович. Республиканский музей Боевой Славы. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 21 грудня 2016.
  •   Тафтизан Минигулов. Герой Советского Союза. 1985 г. на YouTube на YouTube.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Миндигулов Тафтизан Тагирович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — 863 с. — 100000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  2. ↑ а б Каримова И. Г. Миннигулов Тафтизан Тагирович // Башкирская энциклопедия / гл. ред.: М. А. Ильгамов. — Уфа : Башкирская энциклопедия, 2008. — 672 с. — 7000 прим. — ISBN 978-5-88185-068-5.
  3. ↑ а б в г д е Міннігулов Тафтізан Тагірович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 26 жовтня 2017.
  4. ↑ Галина Н (12 травня 2012). Герой из Кусеева. Славные сыны земли Баймакской. Баймакский вестник. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 14-12-2016.
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міннігулов_Тафтізан_Тагірович&oldid=41337675