Мікунь (станція)
Мікунь — вузлова залізнична станція Сосногорського регіону Північної залізниці в Росії. Знаходиться в місті Мікунь, що в республіці Комі. За основним характером роботи є дільничною, за обсягом роботи віднесена до 1 класу. Входить в Сосногорський центр організації роботи станцій ДЦС-7 Північної дирекції управління рухом.
| Станція Мікунь | |
|---|---|
| |
| 62°21′35″ пн. ш. 50°04′30″ сх. д. / 62.3598722° пн. ш. 50.0752361° сх. д.Координати: 62°21′35″ пн. ш. 50°04′30″ сх. д. / 62.3598722° пн. ш. 50.0752361° сх. д. | |
| Код станції | ? |
| Код «Експрес-3» | ? |
| |
| на Вікісховищі | |
Станція названа за містом, де розташована. Неелектрифікована.
Станція розташована на ділянках обслуговування Мікуньської дистанції колії ПЧ-28, Мікуньської дистанції сигналізації, централізації і блокування ШЧ-14, Мікуньської дистанції енергопостачання ЕЧ-7.
Вокзал станції Мікунь входить до Північної регіональної дирекції залізничних вокзалів Дирекції залізничних вокзалів ВАТ «Російські залізниці».
Історія ред.
На підставі постанови Ради народних комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 28 жовтня 1937 року № 1952—343, почалося будівництво залізничної магістралі через населені пункти Коноша — Вельск — Котлас — Княжпогост — Чиб'ю (нині Ухта) — Кожва — Воркута. Експедиція під керівництвом П. Н. Єщенка з Харківського відділення інституту «Союзтранспроект» у грудні 1936 року провела в районі майбутнього будівництва на ділянці Айкіно-Княжпогост дослідження, зазначивши, що в районі Шежамських боліт на вододілі між річками Чуб і Шежамка необхідно побудувати залізничну станцію. Попередню назву вона отримала «Водороздільна» (Водораздельная). Це і поклало основу майбутньої станції Мікунь.
Сама станція Мікунь (назва перенесено від назви села Мікунь Айкінської сільради, де перебувала дослідницька партія з проектування Північно-Печорської залізниці) зросла з станції Водороздільна, яка виникла 1937 року й де знаходилася так звана підкомандировка № 19 (табір ув'язнених). 1938 року, коли почалася реєстрація новостворених залізничних станцій Північно-Печорської магістралі, на місці станції було зареєстровано станцію Мікунь з трьома залізничними коліями.
1939 року відкрито рух від Айкіно до Ухти, через станцію Шежам, Мікунь. Станція Мікунь стала працювати як роздільний пункт. У цей період колійний розвиток станції становили 3 колії.
28 грудня 1941 року з Воркути через станцію Мікунь пройшов перший ешелон з вугіллям для блокадного Ленінграда, але через бої не дійшов до місця призначення, поїзд було відправлено до Москви.
У роки Німецько-радянської війни (1941—1945) станція Мікунь мала важливе стратегічне значення: через станцію Мікунь проходили ешелони з вугіллям, нафтою, одягом для бійців.
Селище швидко стало розвиватися, починаючи з 1942 року Мікунь стає дільничною станцією. Створення дільничних станцій було пов'язано, насамперед, з умовами роботи паровозів. Існувало раніше таке поняття, як «паровозна тяга» (відстань між станціями, на яку вистачало води та палива для паровозів, це відстань в 130—150 км), під які і будувалися спеціальні дільничні станції, де паровози могли заправитися водою й паливом. Такою станцією стала Мікунь, де були запаси води. Сюди поступово переходять усі залізничні організації зі станції Княжпогост.
1942 року відбулася передислокація в Мікунь колійної частини-9, в тому ж році відкрилося агентство зв'язку на станції Мікунь. У серпні 1945 року залізничне училище № 1 зі станції Княжпогост переведено на станцію Мікунь. 1945 року здано в експлуатацію будівлю залізничного вокзалу.
1 вересня 1947 року зі станції Княжпогост переведено на станцію Мікунь локомотивне депо, восени цього ж року з Княжпогоста переведена і дистанція сигналізації і зв'язку, а 1948 року переведений пункт технічного обслуговування вагонів.
Оформлення станції Мікунь завершилось 1948 року, коли в Мікуні відкривається 4-е відділення Північно-Печорської залізниці (ліквідовано у 1959 році у зв'язку з об'єднанням Північної і Північно-Печорської залізниць).
1957: розпочато будівництво залізничної гілки Кослан — Мікунь. Станція Мікунь перетворювалася в найбільшу вузлову станцію Республіки Комі[1].
Січень 1958 року: почалося будівництво залізниці Мікунь — Сиктивкар, а 22 січня 1961 року в Сиктивкар прибуває перший пасажирський поїзд зі станції Мікунь[2].
Паровоз-пам'ятник «Лебедянка» Л-5218 встановлено на привокзальній площі Мікуня. Локомотив випустили 1955 року, а за 10 років, коли в Мікуні всі паровози замінили тепловозами, цей паровоз, що працює на мазуті, поставили в депо. У серпні 2006 року до Дня залізничника локомотив встановили на постамент. Ідея встановлення пам'ятника належала колишньому кочегару і машиністові[3].
Приміське сполучення ред.
Станція є кінцевою для приміських поїздів Мікунь — Мадмас (1 пара поїздів на добу).
Далеке сполучення ред.
За станом на червень 2017 року через станцію курсували такі поїзди далекого сполучення:
| Розклад руху поїздів | |||
|---|---|---|---|
| № поїзда | Маршрут руху | № поїзда | Маршрут руху |
| 21 «Полярна стріла» | Лабитнанги — Москва | 22 «Полярна стріла» | Москва — Лабитнанги |
| 34/33 | Москва — Сиктивкар | 34/33 | Сиктивкар — Москва |
| 41 «Воркута» | Воркута — Москва | 42 «Воркута» | Москва — Воркута |
| 77 | Воркута — Санкт-Петербург | 78 | Санкт-Петербург — Воркута |
| 89 | Воркута — Нижній Новгород | 90 | Нижній Новгород — Воркута |
| 97 | Мікунь — Санкт-Петербург | 98 | Санкт-Петербург — Мікунь |
| 303 | Усинськ — Сиктивкар | 304 | Сиктивкар — Усинськ |
| 305 | Усинськ — Сиктивкар | 306 | Сиктивкар — Усинськ |
| 309 | Воркута — Адлер | 310 | Адлер — Воркута |
| 311 | Воркута — Новоросійськ | 312 | Новоросійськ — Воркута |
| 375 | Воркута — Москва | 376 | Москва — Воркута |
| 677 | Кослан — Сиктивкар | 678 | Сиктивкар — Кослан |
| Сезонний рух поїздів | |||
|---|---|---|---|
| № поїзду | Маршрут руху | № поїзду | Маршрут руху |
| 209 | Лабитнанги — Москва | 210 | Москва — Лабитнанги |
| 223 | Сосногорск — Москва | 224 | Москва — Сосногорск |
| 227 | Мікунь — Сиктивкар | 228 | Сиктивкар — Мікунь |
| 267 | Сосногорск — Новоросійськ | 268 | Новоросійськ — Сосногорск |
| 287 | Воркута — Белгород | 288 | Белгород — Воркута |
| 557 | Печора — Адлер | 558 | Адлер — Печора |
Фірмові поїзди ред.
| Попередня станція | Фірмові поїзди | Наступна станція |
|---|---|---|
| Низовка
у бік Москви |
Воркута | Княжпогост
у бік Воркути |
| Низовка
у бік Москви |
Полярна стріла | Княжпогост
у бік Лабитнанги |
Інфраструктура ред.
Залізничні колії йдуть від станції в чотирьох напрямках: від північної горловини станції на північний схід (на Сосногорськ), на північний захід (на Кослан), на південно-схід (Сиктивкар) та від південної горловини станції на південно-захід (на Котлас). Колійний розвиток станції налічує понад 19 шляхів, за винятком шляхів, що належать до депо. Від станції відходить кілька під'їзних шляхів: до Хлібозаводу ОРС, до МУП «житлово-комунальне господарство», до Усть-Вымскому Жилкомхозу і до ЛП УМГООО «Севергазпром». У східній частині станції знаходиться вагонне депо Мікунь ВЧД-14. Також на станції базуються пожежний та відновлювальний поїзда.
Будівля залізничного вокзалу і дві низькі пасажирські платформи, сполучені настилом через колії, що знаходяться в східній частині станції, у приміщенні вокзалу є білетна каса і зал очікування. Вокзал має вихід на Привокзальну площу, Дзержинського і Радянську вулиці. В станції знаходиться надземний пішохідний міст над залізничними коліями, який з'єднує західну і східну частини міста і має вихід в західній частині — на Печорскую і Новосельскую вулиці, в східній частині — на вулицю Дзержинського.
 |
 |
 |
 |
 |
| Будівля залізничного вокзалу | Вигляд в сторону Сосногорська | Вигляд в сторону Котласа | Поїзд на станції | Вид вокзалу з привокзальної площі |
Прилеглі до станції перегони ред.
Непарний напрямок ред.
- «Мікунь — Вездіно», 21,8 км, двоколійний неелектрифікований. По I головному шляху — одностороннє тризначне автоматичне блокування для руху непарних поїздів; по II головній колії — одностороннє тризначне автоматичне блокування без прохідних світлофорів для руху непарних поїздів. Перегін обладнано пристроями для руху поїздів по неправильній колії за сигналами АЛС.
Парне напрямок ред.
- «Мікунь — Чуб», 11,9 км, двоколійний неелектрифікований. По II головному шляху — одностороннє тризначне автоматичне блокування для руху непарних поїздів; по I головному шляху — односторонне тризначне автоматичне блокування без прохідних світлофорів для руху непарних поїздів. Перегін обладнаний пристроями для руху поїздів по неправильній колії за сигналами АЛС.
- «Мікунь — Мікунь II», 2,2 км, одноколійний неэлектрифицированный. Двостороннє напівавтоматичне блокування для руху непарних і парних поїздів.
- «Мікунь — Роз'їзд 14 км», 13,3 км, одноколійний неэлектрифицированный. Двостороннє напівавтоматичне блокування для руху непарних і парних поїздів.
Адреса вокзалу ред.
- 169060, Россия, Республика Коми, Микунь, ул. Дзержинского, 36
Примітки ред.
- ↑ Городское поселение «Мікунь». Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Хронограф города Сыктывкар. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 29 червня 2022.
- ↑ Микуньская «Лебедянка» встречает приезжающих. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 2 жовтня 2017.