Вікіпедія

Міжзоряна комета

Міжзо́ряні коме́ти — комети, що існують у міжзоряному середовищі[1], не пов'язані силою тяжіння з якимись зорями[2].

Комета 96P/Machholz — можливо, одна з міжзоряних комет

Загальне визначення

ред.

Міжзоряна комета може бути виявлена, якщо вона проходить через Сонячну систему поблизу Сонця, або якщо вона відокремилася від хмари Оорта й почала рухатися по сильно витягнутій гіперболічній орбіті, втрачаючи гравітаційний зв'язок із Сонцем. Комети зі слабкими гіперболічними траєкторіями спостерігалися, але їх траєкторії свідчать, що вони були викинуті з хмари Оорта, тобто утворилися в нашій Сонячній системі, а не в системі іншої зорі чи в міжзоряному середовищі[джерело?].

Історія відкриття

ред.

Гіпотезу про існування міжзоряних комет висловив американський дослідник Джон Є. Мак в 1975 році[3].

На початку XXI сторіччя їх існування вже не ставилося під сумнів фахівцями[4], хоча станом на 2010 рік не було виявлено жодної комети зі швидкістю руху, що перевищує швидкість утікання від Сонця[5].

 
Комета 2І/Борисова, знімок зроблено телескопом імені Габбла

Відкриття першої міжзоряної комети — 2I/Борисова —, було підтверджено 2019 року[6].

Фізичні характеристики

ред.

Сучасні моделі утворення хмари Оорта показують, що більшість комет викидалися з неї в міжзоряний простір і тільки мала частина залишалася в хмарі. Розрахунки показують, що кількість викинутих із хмари комет в 3−100 разів більше, ніж тих що в ньому залишилися. За іншими моделями кількість викинутих комет становить 90-99% всіх утворених там комет[7]. І немає ніяких підстав вважати, що в інших зоряних системах утворення комет відбувається якимось іншим шляхом, що виключає подібне розсіювання[1].

Міжзоряні комети мають час від часу проходити через внутрішню частину Сонячної системи[1]. Вважалося, що вони мають підходити до Сонячної системи з різними швидкостями з області сузір'я Геркулеса, оскільки Сонячна система рухається саме в цьому напрямку[8].

У рідкісних випадках міжзоряні комети можуть бути захоплені при проходженні через Сонячну систему і переведені тяжінням Сонця на геліоцентричну орбіту. Комп'ютерне моделювання показує, що Юпітер — єдина планета, яка досить масивна для того, щоб захопити таку комету і перевести її на навколосонячну орбіту, але подібне захоплення можливе тільки раз на 60 мільйонів років. Прикладом такої комети, можливо, є комета 96P/Махгольца, яка має дуже незвичайний хімічний склад, схожий зі складом міжзоряного середовища, з якого вона і могла утворитися[5].

Імовірно щільність комет не може перевищувати 1013 комет на кубічний парсек[9].

Приклади міжзоряних комет

ред.
  • 2I/Борисова, раніше відома як C/2019 Q4 (Борисова) — перша підтверджена міжзоряна комета.
  • 96P/Махгольца — імовірно, міжзоряна комета, захоплена Сонцем.

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. ↑ а б в Valtonen, Mauri J.; Jia-Qing Zheng, Seppo Mikkola (Март 1992). Origin of oort cloud comets in the interstellar space. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. Springer Netherlands. 54 (1-3): 37—48. doi:10.1007/BF00049542. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 30 грудня 2008.
  2. ↑ Francis, Paul J. (20 грудня 2005). The Demographics of Long-Period Comets (PDF). The Астрофизический журнал. 635 (2): 1348—1361. Bibcode:2005ApJ...635.1348F. doi:10.1086/497684. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2019. Процитовано 3 січня 2009.
  3. ↑ Mack, John E. (1975-07). Term projects on interstellar comets. American Journal of Physics (англ.). Т. 43, № 7. с. 590—590. doi:10.1119/1.9772. ISSN 0002-9505. Процитовано 19 червня 2023.
  4. ↑ К. І. Чурюмов. Комети // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X. Версія від 16 серпня 2023
  5. ↑ а б MacRobert, Alan (2 грудня 2008). A Very Oddball Comet. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 26 березня 2010.
  6. ↑ Borisov, G. V.; Shustov, B. M. (2021-03). Discovery of the First Interstellar Comet and the Spatial Density of Interstellar Objects in the Solar Neighborhood. Solar System Research (англ.). Т. 55, № 2. с. 124—131. doi:10.1134/S0038094621020027. ISSN 0038-0946. Процитовано 19 червня 2023.
  7. ↑ Choi, Charles Q. (24 грудня 2007). The Enduring Mysteries of Comets. Space.com. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
  8. ↑ Struve, Otto; Lynds, Beverly and Pillans, Helen (1959). Elementary Astronomy. New York: Oxford University Press. с. 150.
  9. ↑ Torbett, M. V. (июль 1986). Capture of 20 km/s approach velocity interstellar comets by three-body interactions in the planetary system. Astronomical Journal. 92: 171—175. doi:10.1086/114148. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 1 січня 2009.


  Це незавершена стаття про комету.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжзоряна_комета&oldid=43043737