Відкрити головне меню

Володимир Савелійович Мулява (12 вересня 1937, Кіровоградська область) — український військовик та науковець. Генерал-майор. Кандидат філософських наук. Почесний гетьман Українського козацтва (з 1998); Гетьман — духовний батько Українського козацтва; член Української всесвітньої координаційної ради; член президії Товариства «Україна-Світ».

Володимир Савелійович Мулява
Народження 12 вересня 1937(1937-09-12) (82 роки)
Кіровоградська область
Громадянство Україна
Приналежність Україна Україна
Рід військ Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg ЗС України
Освіта Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Партія НРУ
Звання Генерал-майор
Нагороди
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Хрест Івана Мазепи

БіографіяРедагувати

Народився 12 вересня 1937 року на Кіровоградщині. Закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка, юридичний-економічний факультет, економіст, філософ, соціолог, психолог; аспірантуру катедри філософії Київського університету ім. Т. Шевченка.

Народний депутат України[1] 2 скликання з 03.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калуський виборчий округ N 197, Івано-Франківської області, висунутий виборцями. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки. Член ґрупи «Конституційний центр» (до цього — член ґрупи «Державність», координатор).

Працював доцентом катедри філософії Вінницького педагогічного інституту. За докторську дисертацію «Людина в індивіді: національне як реалізація людського роду в індивіді» переслідувався, звинувачувався в «українському буржуазному націоналізмі», був 7 місяців безробітний. Організатор і президент в місті Вінниця міжобласного філософського дискусійного клубу «Істина» (1988 — на його основі створений Народний фронт України). Був головою Вінницької крайової ради Руху, головою Подільського руху.

Автор працьРедагувати

  • Проблеми ділової переорієнтації діяльності Руху. «Вісник Руху», 1990, ч. 7;
  • Людина в індивіді: Соціально-психологічна служба — не партполіторган. К., 1992;
  • Праксеологічна актуалізація української національної ідеї (категоріально-логічний, світоглядно-філософський і соціально-психологічний аналіз). «Українознавство», 2003, № 2—3;
  • «Пізнаймо правду і правда нас вільними зробить»: Козацтво і Третій гетьманат. «Гетьман», 2005, № 5;
  • Феноменологія духа українства в козацтві: Пройдешнє, сучасне та прийдешнє. «Українознавство», 2006, № 2.[2]

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Орден Св. рівноапостол. князя Володимира Великого (1998, УПЦ КП).
  • Ордени «Хрест Українського козацтва (з мечами)», Золотий хрест за особливі заслуги, Золотий хрест з тризубом (ОбВУ). Бронзова і Золота Шевченківські медалі (СВУ),
  • Офіцерський хрест з мечами (СОУ).
  • Хрест Союзу українських вояків у Канаді.
  • Орден «За заслуги» III ступеня (12.1999).
  • Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (лютий 2010).

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати