Монсеньйо́р (італ. monsignore, фр. Monseigneur) — один із найвищих католицьких титулів. Монсеньйорами звуть тих членів духовенства католицької церкви, яким надані певні почесні церковні титули. Монсеньйор — форма апокопи, означає «мій пан».

худ. Томас Ікінс. Портрет монсеньйора Джеймса Ф. Лафлін.
худ. Томас Ікінс. Портрет монсеньйора Джеймса П. Тернера.

Титул та форми зверненняРедагувати

Спочатку термін монсеньйор існував як титул дофінів (спадкоємців престолу) Франції і ймовірних спадкоємців престолу та увійшов до вжитку при папському дворі під час Авіньйонського полону Пап для титулування кардиналів. Згодом вживався по відношенню до патріархів, єпископів і митрофорних ієреїв, в той час як за кардиналами було закріплено у 1630 Папою Урбаном VIII титулування Його Високопреосвященство (Eminenza)[1].

Як форма звертання «монсеньйор» не має самостійного призначення, тобто сказати «вчинено монсеньйором» або «монсеньйор парафії» не можна. Титул пов'язаний з трьома нагородами чи посадами — апостольський протонотар, почесний прелат Його Святості й капелан Його Святості. Ці звання надаються виключно Папою Римським, зазвичай на прохання місцевого єпископа.

Умови надання титулуРедагувати

Державний секретаріат Ватикану встановив мінімальні вимоги для віку і священства:

  • для призначення капеланів Його Святості — 35 років і 10 років священства,
  • для почесних прелатів Його Святості — 45 років і 15 років священства,
  • для позаштатних апостольських протонотарів — 55 років і 20 років священства.

Церковний одягРедагувати

У 1969 році розпорядженням Державний секретаріат Ватикану було спрощено одягання монсеньйорів:

ПриміткиРедагувати

  1. Українська Католицька енциклопедія. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 22 квітня 2015. 

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати