Монастир Хоранашат

пам'ятка культурної спадщини у Вірменії

Монастир Хоранашат (вірм. Խորանաշատ վանք) — вірменський монастир XIII століття в селі Чинари[ru], Тавушського марзу Вірменії.[2]

Монастир Хоранашат

40°51′38″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081000002777586° пн. ш. 45.59680000002777689° сх. д. / 40.86081000002777586; 45.59680000002777689Координати: 40°51′38″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081000002777586° пн. ш. 45.59680000002777689° сх. д. / 40.86081000002777586; 45.59680000002777689
Країна  Вірменія[1]
Розташування Chinarid[1]
Тип монастир
Стиль вірменська архітектура
Дата заснування 1211

Монастир Хоранашат. Карта розташування: Вірменія
Монастир Хоранашат
Монастир Хоранашат
Монастир Хоранашат (Вірменія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія ред.

Монастир Хоранашат був заснований в XIII столітті Ванаканом Вардапетом. Головна будівля, церква св. Аствацацин (Богородиці), побудований в 1211–1222 рр. По обидва боки апсиди монастиря розташовані двоповерхові приділи, на другий поверх яких ведуть сходи з вівтарного підвищення. Подібна композиція купольної зали типова для церков вірменських монастирів зрілого Середньовіччя[3].

У монастирі колись було переписано Євангеліє, мабуть, створене в стародавньому Арцахі Утіку. У цьому Євангеліє знаходиться унікальна версія «Таємної вечері», яка не має аналогів. Зараз дане Євангеліє зберігається в німецькому місті Галл[4][5].

Відомо, що між 1215–1225 рр. вірменський історик Кіракос Гандзакеці перебрався до Хоранашатської пустині, жив в цьому монастирі. А в 1225 р. покинув його, після того як сюди вторглися татаро-монголи[6].

Згідно з ним же, Кіракосу Гандзакеці, родич якогось Ванакана, Погос, після смерті свого вчителя став настоятелем монастиря Хоранашат [7].

Сучасний стан ред.

З села Чинарі є дорога до монастиря. Найближчі до храму 1500 метрів дороги треба проходити впівзросту, щоб не бути в зоні видимості противника. Згідно зі словами місцевих жителів, в 2005 р. навіть Католікос зі своєю свитою не зміг дійти туди — Азербайджанські прикордонники їх обстріляли[8]

Зазвичай двері храму бувають замкнені на ключ, але щорічно 2 травня двері відкриваються і жителі сіл Чинарі, Айгедзор та Арцваберд присутні на літургії і поминають своїх покійних. [8]

Див. також ред.

Ресурси Інтернету ред.

Примітки ред.

  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. 50megs.com[недоступне посилання з липня 2019]
  3. armenianhouse.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2009. Процитовано 8 серпня 2009.
  4. noev-kovcheg.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  5. directmedia.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 27 жовтня 2007.
  6. vostlit.info. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 26 березня 2012.
  7. vostlit.narod.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
  8. а б .golos.am