Відкрити головне меню
Мапа Великої Вірменії, на якій позначена провінція Утік.

Утік (вірм. Ուտիք) — історичний регіон в Закавказзі, 12-та провінція Великої Вірменії[1]. На території сучасного Азербайджану, що розташовувався уздовж південного берега середньої течії річки Кури, нижче нинішнього Мінгечауру. Площа Утіка становить 11315 км ²[2].

У греко-римських авторів — «Отена». Названа так на ім'я місцевого племені утіїв — предків нинішніх удін, іменем якого називався і центр області — гавар (округ) Уті Арандзак (власне Уті)[3]. Провінція (вірм. «ашхар» чи інакше «наханг») Утік, крім власне Утіку, включала в себе також і сусідній з ним із заходу Шакашен, тобто всі землі по середній течії Кури.

Клавдій Птолемей, I—II ст.

« Області Вірменії в частині укладаються між річками Євфрат, Кіром и Араксом, суть наступна: у Мосхійських гір — Котарзенська […] уздовж річки Кіра — Тосаренська та Отенська[4] »

Стефан Візантійський, VI ст.

« Отена — область Вірменії[5] »

Населений Кавказо- та іраномовними племенами Утік був завойований Вірменією в II столітті до нашої ери. Під час заворушень у Вірменії в 360-х рр.. Утік разом з Шакашеном був зайнятий Албанією, але незабаром відбитий спарапетом Мушегом Маміконяном[6] і остаточно відійшов до Албанії в 387 р., при розділі Великої Вірменії.

У наступному столітті албанський цар Ваче в Утіку (і саме в Гаварі Уті) збудував місто Перозабад, або Партала (Барда), що став столицею Албанії. Там же, в Уті, знаходилося «велике село» Каганкатуйк, з якого родом був Мовсес Каганкатваці (VII або X ст.), знаменитий вірменський історик поліетнічної Албанії. У VI—VII ст. Утік значною мірою був вже вірменізований[7][8].

Саме мова гаргарейців, тобто утійців, стала письмовою мовою Албанії; Мовсес Каганкатваці, розповідає про створення албанської писемності в таких висловах: "Прибули вони (албанці) до Месропу (Месроп Маштоц, творець вірменського алфавіту) і з ними разом [Месроп] створив письмена для багатого горловими, грубими, варварськими і складного звуками мови гаргарійцев "[9].

Вірменський географ VII ст. Ананія Ширакаці описує Утік так:

« Уті, на захід від Араксу між Арцахом та річкою Кура, має 7 областей, якими володіють албанці: 1. Аранрот, 2. Трі, 3. Ротпаціан, 4. Агуе, 5. Тучкатак, 6. Гардман, 7. Шікашен, 8. Власнк Уті с містом Партавом. Виробляє масличне дерево, (огіркове чи) кітрове дерево, а з птиц зустрічається катак.[10] »

Після відновлення у 886 році вірменської держави гірська частина Утіку була возз'єднана з Вірменією. Розповідаючи про воцаріння Ашота I, Ованес Драсханакертці повідомляє:

« Потім він простяг руку до північних меж, підпорядкувавши собі племена, які жили уздовж великих гір Кавказьких, в долинах і глибоких поздовжніх ущелинах. Точно так само він підпорядкував своїй владі всіх без вилучення грубих мешканців Гугарку та розбійних людей Гавара Уті і знищив у них розбій і віроломство, всіх їх привівши до порядку і покірності і поставивши над ними ватажків і ішханів[11] »

Гавар управлявся намісниками вірменського царя[12].

ПриміткиРедагувати

  1. Ананія Шіракаці. Вірменська географія VII ст.
  2. Адміністративно-територіальний поділ Великої Вірменії[недоступне посилання з травень 2019] (вірм.)
  3. Переважно збігається з сучасним Бардинським районом Азербайджану
  4. География, V,12,3
  5. Steph. Byz. s. v. Ο τ η ν ή
  6. Фавстос Бузанд. Історія Вірменії, V,13
  7. нариси історії СРСР. Кризис рабовласницької системи та зарождення системи феодалізму на території СРСР III—IX ст. М., 1958, стор., сс. 303—313:

    Область Арцах была уже арменизирована в IV—V вв., а значительная часть области Утик к VI в. Равнинные части области Утик еще продолжали сохранять свои этнические особенности, хотя и были затронуты общим процессом арменизации

  8. Ігор Кузнєцов. Удіни:

    В VI — VII ст. Утік в значному ступені був вже вірменізований.

  9. Мовсес Каланкатуаці. Історія країни Алаунк. II, 3.
  10. Ананія Шіракаці. Вірменська географія
  11. Ованес Драсханакертці. Історія Вірменії, гл. XXIX
  12. Ованес Драсханакертци. Історія Вірменії, гл. LIX:

    Цар Ашот (син Смбата) пішов до свого тестю великому ішхану Сааку та, взяв його зі всім його військом, направився до гавару Уті, щод підкорити жорстокий заколот Мовсеса, якого він сам і призначив ішханом та повелителем диких племен того гавару Уті.