Монастир Савина
Монастир Савина (серб. Манастир Савина) — монастир Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської православної церкви, розташований в 2 км від міста Херцег-Новий, на березі Которської затоки. Монастир був названий в честь святителя Сави, першого архієпископа сербського.
| серб. Манастир Савина | |
|---|---|
 | |
| 42°27′12″ пн. ш. 18°33′18″ сх. д. / 42.45347222° пн. ш. 18.55505556° сх. д. | |
| Розташування | Херцег-Новий  Чорногорія |
| Конфесія | Сербська православна церква |
| Єпархія | Чорногорсько-Приморська митрополія |
| Заснування | XV століття |
 | |
 Монастир Савина у Вікісховищі | |
У комплексі монастиря три церкви: Мала Успенська церква, Велика Успенська церква і невелика церква Святого Сави, розташована за межами комплексу, у верхнього кладовища.
Історія
ред.Малий храм Успіння Пресвятої Богородиці — десять метрів у довжину й шість метрів у ширину, однонефний храм із напівкруглою апсидою та невеликою дзвіницею. Швидше за все побудований у 1030 роках, хоча найстаріший запис, в якому монастир був згаданий відноситься до 1648 року. Відновлення монастиря розпочате в кінці XVII століття, з появою ченців, висланих з Монастиря Тврдош (Боснія і Герцеговина), було завершене в 1831 році.
У монастирі знаходиться велика кількість реліквій, які походять із епохи Неманичів (мощі цариці Олени, хрест святого Сави), в тому числі, перевезені з Монастиря Тврдош.
Храм Святого Сави, що знаходиться поза межами монастирського комплексу, був побудований, як вважається, зусиллями самого святого Сави в XIII столітті. Археологічні роботи проводяться в церкві під керівництвом Краєзнавчого музею міста Херцег-Новий.[1].
Великий храм Успіння Пресвятої Богородиці був побудований між 1777 і 1799 роками зодчим Ніколою Форетичем із острова Корчула. Храм є однонефною будівлею з триповерховою дзвіницею у західній частині. У храмі поєднуються пізньоримські елементи та візантійські елементи.
Іконостас цієї церкви (висотою 10 м, з шістьма рядами ікон) був виготовлений відомим живописцем Симеоном Лазовичем у 1795—1797 роках у стилі бароко. Його ікона Плащаниці Божої Матері (яка була популярною темою у сербському бароковому живописі) вважається художньо цінною, а іконографічний тип вважається рідкісним у сербському бароко.[2]
У 1797 році Монастирська церква була прикрашена та огороджена зовні. Микола Андрович, місцевий аптекар і сербський католик, відремонтував годинник на вежі церкви за власні кошти у 1858 році. У 1838 році в монастирі жив єпископський провікар у Которській затоці ігумен Макарій Грушич. У жовтні 1937 року монастир став жертвою пограбування з оцінкою матеріальної шкоди в півтора мільйона динарів.[3]
Цікава також монастирська колекція ікон роботи російських, італійських і критських майстрів. У бібліотеці монастиря зберігається понад 5 000 рідкісних манускриптів, серед її експонатів — унікальне рукописне Євангеліє 1375 року.
У 2005 році в Савиному монастирі на Джюрджевдан (День Святого Георгія) прийняв хрещення знаменитий сербський режисер Емир Кустуриця.
Галерея
ред.-
Монастир Савина -
Монастир Савина -
Монастир Савина -
Іконостас у великій церкві -
Іконостас у великій церкві, царські двері -
Іконостас у великій церкві -
Хорова галерея у великій церкві -
Настінний розпис у малій церкві -
Настінний живопис у малій церкві: св. Георгій -
Настінний живопис у малій церкві: Зішестя Святого Духа на апостолів та сцени з циклу Христових страждань -
Настінний живопис у малій церкві: Святий Сава, св. Симеон Мироточивий та св. Іван Хреститель
Примітки
ред.- ↑ Zwiedzanie Czarnogóry. W: Draginja Nadaždin, Maciej Niedźwiecki: Czarnogóra - Fiord na Adriatyku. Wyd. 5. Kraków: Bezdroża, 2011-07-05, s. 132, seria: Przewodniki Bezdroży. ISBN 978-83-7661-152-5.
- ↑ Матић, Марина Љ. (2017). Икона Богородичиног покрова из манастира Савина. Зборник Матице српске за ликовне уметности. 45.
- ↑ Крађа у манастиру Савини. Политика, 18. окт. 1937, стр. 7 [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.]. digitalna.nb.rs