Монастирщинська волость
Монастирщинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у селі Монастирщина.
| Монастирщинська волость | ||||
| Центр | Монастирщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 42 997 (1880) | |||
| Населення | 12 083 осіб (1880) | |||
| Густота | 25.7 осіб / км² | |||
Станом на 1880 рік складалася 11 поселень, 10 сільських громад. Населення — 12 083 особи (6150 чоловічої статі та 5933 — жіночої), 2018 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 42031 | 35299 |
| Приватної власності | 60 | 60 |
| Іншої власності | 906 | 359 |
| Загалом | 42997 | 35718 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Монастирщина — колишнє державна село при річці Дон за 25 верст від повітового міста, 1718 осіб, 346 дворів, 2 православні церкви, 4 лавки, 34 вітряних млини, 2 ярмарки на рік. За 9 верст — монастир, православна церква.
- Абросімова — колишня державна слобода при річці Дон, 1555 осіб, 252 двори, православна церква, лавка, 27 вітряних млинів, 2 базари.
- Біла Гірка Перша — колишнє державна село при річці Дон, 791 особа, 118 дворів.
- Глубоке — колишнє державна село при річці Дон, 649 осіб, 119 дворів.
- Дєдовка — колишнє державна село при річці Дон, 1842 особи, 246 дворів, православна церква, 30 вітряних млинів, базари.
- Каразєєв — колишній державний хутір, 503 особи, 68 дворів.
- Медова — колишня державна слобода, 1153 особи, 190 дворів, православна церква, школа, 20 вітряних млинів, базари.
- Пасіка — колишнє державне село при річці Дон, 1110 осіб, 190 дворів, 15 вітряних млинів.
- Сухий Донець — колишнє державне село при річці Дон, 1962 особи, 347 дворів, православна церква, школа, 2 лавки, 26 вітряних млинів, 2 ярмарки на рік.
За даними 1900 року у волості налічувалось 16 поселень із переважно українським населенням, 10 сільських товариств, 110 будівель й установ, 2248 дворових господарств, населення становило 16 201 особа (7971 чоловічої статі та 8230 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Федір Іванович Лелекін, старшиною — Малахій Єрмолайович Грибанок, волосним писарем — Стефан Федорович Попов[4].
Примітки
ред.- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5311-5326)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
Джерела
ред.- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |