Мож
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (червень 2023) |
Мож (Мжа)— річка в Україні, в межах Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області. Права притока Сіверського Дінця.
Загальна довжина річки приблизно 73.4 км, загальне падіння — 95 м, середній похил річки — 1,29 м/км. Площа водозбірного басейну — 1806 км², коефіцієнт звивистості — 1,05.
Річка Мож перебуває під дією повітряних мас, що надходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувались над континентальними територіями Євразії. Геологічна будова басейну та ґрунти визначають характер і розмір підземного стоку річки, утворення заболочених територій та ін. Річка Мож та її притоки належать до річок розчленованих підвищених рівнин. Лісистість впливає на кількість і розподіл опадів, їх витрати та випаровування, накопичення снігу тощо.
Територія басейну р. Мож розташована в лісостеповій зоні. Коефіцієнт лісистості становить 8 %. На фізико-географічні умови басейну р. Мож та її водний режим впливає водогосподарська діяльність людини. Води р. Мож використовуються для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання.
За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. У період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості річище річки заростає надводною рослинністю.
Гідрологічна характеристика річища
ред.Річище річки трапецеїдального типу, завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.
Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення річища становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.
Долина річки трапецієподібна, слабо звивиста, на всій протяжності заболочена. Ширина її від витоку до с. Піски змінюється в межах 150—300 м, далі до ст. Водолага від 300 м до 1,5 км. Від ст. Водолага ширина долини поступово збільшується і до гирла р. Вільхуватка досягає 4,0 км. Нижче впадіння р. Вільхуватка долина дещо звужується, але наближаючись до гирла р. Мож знову розширюється і зливається з долиною р. Сіверський Донець.
Заплава двостороння, звивиста, не розгалужена. Ширина 7-10 м. Схили заввишки 15–20 м, місцями до 30 м. Лівий схил пологий, непомітно зливається з прилеглою місцевістю, ближче до гирла стає помірно крутим. Правий схил також помірно крутий, дуже зрізаний ярами і балками. Дно піщане, мулисте. Живлення переважно снігове та дощове.
Гідрографічні харктеристики р. Мож
ред.Довжина — 73, 4 км;
Поправковий коефіцієнт звивистості — відношення дійсної довжини р. Мож (Lд.) до довжини лінії L, що з'єднує виток та гирло річки — 1,05;
Густота річкової мережі — відношення суми довжин усіх приток, виражених у км, до величини площі бассейну р. Мож (км²) — 0,13;
Падіння річки — різниця висот між витоком і гирлом — 95 м;
Ухил річки — це відношення падіння річки до довжини ділянкки — 1,29.
Морфометричні харктеристики басейну р. Мож
ред.Площа басейну — 1806 км2; Площа лівого берега — 919 км2; Площа правого берега — 887 км2;
Довжина басейну — лінія, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні — 70 км;
Середня ширина басейну — відношення площі до довжини басейну — 25,8 км;
Найбільша ширина басейну — перпендикуляр до лінії, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні у найширшому місці — 40 км;
Коефіціент асиметрії — свідчить про положення річки відносно центру басейну — 0,04;
Коефіціент розвитку вододільної лінії — свідчить про конфігурацію басейну — 1,31;
Форми вараження річкового стоку
ред.Об'єм стоку — добуток середньої витрати води та проміжку часу — 0,11 км3;
Модуль стоку — кількість води у літрих, що стікає з одного км2 за одиницю часу ≈ 1,9 л/с км2;
Шар стоку — відношення об'єму стоку до площі басейну — 60 мм;
Коефіціент стоку — відношення шару стоку до середньорічної кількості опадів — 0,10.
Водокористування
ред.Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мереф'янський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).
Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків у межах басейну становить 128, а їхня сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.
Екологічні заходи
ред.На річці виконувались роботи за проектом «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — понад 60 приватних володінь у селі Павлівка та відтворені сінокоси та пасовища в заплаві Мжи.
Притоки
ред.Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок завдовжки менше 10 км) становить 0,10 км/км².
Праві
ред.- Кантакузівка (Водопій) - притока у Валківській громаді. Бере початок на східній околоці села Кантакузівка, тече спочатку на схід через село Водопій, потім на північний схід і впадає у Мож західніше міста Валки [1]
- Грузька
- Балка Широка
- Івани (19.6 км)
- Балка Сомова Долина - притока у Нововодолазькій громаді. Бере початок на півночі від села Новопросянське, тече переважно на північ і впадає у Мож на західній околиці Старої Водолаги[2][3]
- Середин яр - притока у Нововодолазькій громаді. Бере початок на південному сході від села Павлівка, тече спочатку на схід, потім на північ і впадає у Мож на східній околиці села Стара Водолага[4][3]
- Вільхуватка (33.1 км)
- Балка Жукова - притока у Зміївській та Мереф'янській міських громадах. Протікає через село Кисле, впадає у Мож поблизу селища Селекційне.[5][3]
- Глибока Долина - балка у Зміївській міській громаді. Бере початок у селі Бірки, тече переважно на північ і впадає у Мож північніше села Погоріле[6][3]. Притоки - балка Тригубова (ліва)[7]
- Балка Холодова - балка у Зміївській міській громаді. Бере початок на північному сході від села Бірки тече переважно на північний схід і впадає у Мож біля села Колісники[8][3]
- Балка Глибока - балка у Зміївській міській громаді. Бере початок у селі Глибока Долина, тече на північний схід і впадає у річку Мож у селі Тимченки[9][3]
- Велика Вилівка
- Вільшанка (13.6 км)
Ліві
ред.- Балка Глибока - притока у Валківській міській громаді. Бере початок на північно-східній околиці села Перекіп, тече на південний схід і впадає у Мож між селами Перекіп і Кузьмівка в Іллюхівському заказнику[10][3]
- Турушик
- Карамушина (11.7 км)
- Балка Рапотина - притока у Валківській міській та Нововодолазькій селищній громадах. Починається у селі Яблунівка, тече переважно на південь і впадає у Мож у селі Брідок.[11][3]
- Черемушна (13.5 км)
- Суха Рокитна - притока у Нововодолазькій громаді, протікає через село Мокра Рокитна, впадає у Мож на західній околиці села Рокитне.[12][3]
- Мокра Рокитна
- Озеряна - балка у Мереф'янській міській громаді. Починається північніше села Верхня Озеряна, тече переважно на південь через села Верхня та Нижня Озеряна, впадає у Мож біля селища Утківка [13][3]
- Мерефа (27 км)
- Тросна - річка у Зміївській міській громаді, починається у с. Островерхівка, тече на південь через с. Тросне і впадає у Мож південніше с. Тимченки[14][15]
- Борова
- Толотий - яр у Зміївській міській громаді, бере початок на південному сході від села Костянтівка, тече переважно на південь і впадає у Мож у селі Артюхівка[16][3]
- Шкандилівка
Галерея
ред.-
Річка Мжа біля Мерефи
-
Мжа в тумані
-
Лелеки біля річки
-
База відпочинку с. Тимченки
Примітки
ред.- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 238 (Кантакузівка), с. 116 (Водопій)
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 521
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мапа Шуберта 23-14
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 496
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 199
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 134 (Глибока Долина № 1)
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 571
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 592 (Холодова № 1)
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 133 (Глибока № 23)
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 133 (Глибока № 10)
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 457
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 545
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 395
- ↑ Словник гідронімів України — С. 572 (Тросна № 3)
- ↑ Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произвед. стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - С. 20
- ↑ Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 568
Джерела
ред.- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 141. — (№ 2434).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 369
- 1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
- 2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
- 3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
- 4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.