Михаїл Кавелашвілі

грузинський футболіст, політик

Михаїл Гурамович Кавелашвілі (груз. მიხეილ გურამის ძე ყაველაშვილი; нар. 22 червня 1971, Тбілісі[6], Грузинська РСР) — грузинський футболіст, політик. Призначений виборчою колегією Грузії на посаду президента Грузії 29 грудня 2024 року. Не визнаний Європарламентом[7], США[8], Україною[9] та грузинською опозицією[10].

Михаїл Кавелашвілі
груз. მიხეილ ყაველაშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
6-й Президент Грузії

(легітимність під сумнівом)

з 29 грудня 2024
Прем'єр-міністр: Іраклі Кобахідзе
Попередник: Саломе Зурабішвілі
 
Народження: 22 липня 1971(1971-07-22)[1][2][3] (53 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Болнісі, Грузинська РСР, СРСР[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  СРСР
 Грузія Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Грузинська мрія (2024) і Сила народу (Грузія) Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ф
Михаїл Кавелашвілі
Особисті дані
Повне ім'я Михаїл Гурамович Кавелашвілі
Народження 22 червня 1971(1971-06-22) (53 роки)
  Тбілісі, Грузинська РСР
Зріст 182 см
Громадянство Грузія Грузія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ФШ-35 (Тбілісі)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987–1988 СРСР «Локомотив» (Тб) 9+ (4+)
1988–1989 СРСР «Динамо» (Тб) 2 (0)
1989 СРСР МЦОП (Тб) 1 (2)
1990–1995 СРСР/Грузія «Динамо» (Тб) 162 (97)
1995  Росія «Спартак-Аланія» 24 (12)
1996–1999 Англія «Манчестер Сіті» 28 (3)
1997–1999  Швейцарія «Грассгоппер» 59 (20)
1999–2002 Швейцарія «Цюрих» 81 (28)
2002–2003 Швейцарія «Люцерн» 25 (5)
2003 Швейцарія «Сьйон» 10 (6)
2004 Швейцарія «Аарау» 16 (8)
2004  Росія «Аланія» 5 (0)
2005–2006 Швейцарія «Базель» 14 (4)
2007–2008 Швейцарія «Цюрих II» 8 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991–2002 Грузія Грузія 46 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Футбольна кар'єра

ред.

Клубна

ред.

Вихованець тбіліського «Динамо». Разом з командою тричі вигравав чемпіонат Грузії. У 1995 році перейшов в оренду до російського клубу «Спартак-Аланія». Того ж року допоміг владикавказькому клубу виграти Вищу лігу Росії. У 1995 році підписав контракт з «Манчестер Сіті». Дебютував за «городян» 6 квітня в поєдинку проти «Манчестер Юнайтед», в якому відзначився голом. Після вильоту за «Сіті» провів 24 матчі, в яких відзначився 2-ма голами в Першому дивізіоні Футбольної ліги. Проте цього виявилося недостатньо для того, щоб отримати дозвіл на виступи в Футбольній лізі, тому 1997 року відправився в оренду до швейцарського «Грассгоппера». За два роки відзначився 20-ма голами в 59-ти зіграних матчах. У 1999 році уклав контракт з «Цюрихом». Три роки по тому перейшов у «Люцерн», а ще через рік опинився у «Сьйоні». Після переходу до «Аарау» у січні 2004 року, наприкінці року знову відправився в оренду до «Аланії»[11], але після семи зіграних матчів повернувся до Швейцарії. У 2005 році перейшов у «Базель», тренер якого Крістіан Гросс знав Михаїла по спільній роботі у «Цюриху». Футбольну кар'єру завершив 2008 року в другій команді «Цюриха».

Збірна

ред.

У футболці національної збірної Грузії дебютував 2 липня 1991 року під керівництвом Гіши Норакідзе в переможному (4:2) поєдинку проти Молдови. Єдиними (2-ма) голами за грузинську збірну відзначився 19 лютого 1998 року у переможному (3:1) товариському матчі проти Мальти. Востаннє за національну команду зіграв 8 вересня 2002 року в програному (1:4) поєдинку проти Швейцарії. З 1992 по 2002 рік провів загалом 32 матчі за збірну Грузії, в яких відзначився 8-ма голами. У складі національної команди став переможцем Міжнародного футбольного турніру на Мальті 1998 року.

Політична карʼєра

ред.

У 2016 році обраний до парламенту Грузії від проросійської партії Грузинська мрія.

27 листопада 2024 року висунутий кандидатом у президенти Грузії від партії Грузинська мрія.[12] Призначений президентом Грузії 14 грудня 2024 року під час протестів у країні. Вступив на посаду 29 грудня 2024 року.

Досягнення

ред.

«Динамо» (Тбілісі)

ред.

«Аланія»

ред.

«Грассгоппер»

ред.

«Цюрих»

ред.

«Базель»

ред.

Примітки

ред.
  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. FBref
  3. BDFA
  4. საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  5. https://fr.euronews.com/my-europe/2024/12/14/qui-est-mikheil-kavelashvili-le-nouveau-president-de-la-georgie
  6. За даними енциклопедії «Російський футбол за 100 років» — народився в Болнісі
  7. Катерина Шпак (13 лютого 2025). Європарламент визнав Саломе Зурабішвілі легітимною президенткою Грузії: у правлячій партії відреагували. НВ.
  8. Кінша, Дар'я (8 січня 2025). Джо Вілсон: США не визнають режим "Грузинської мрії" в Грузії. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 14 лютого 2025.
  9. Сибіга: Україна не визнає Кавелашвілі президентом Грузії. www.ukrainianworldcongress.org (англ.). Процитовано 14 лютого 2025.
  10. Грузинська опозиція закликає ПАРЄ не визнавати повноваження делегації Грузії. Європейська правда (укр.). Процитовано 14 лютого 2025.
  11. Михаил Кавелашвили: Золотой 95-й иногда снится [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. Керівна партія Грузії висуває колишнього футболіста на посаду президента. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 листопада 2024.

Посилання

ред.