Попель Михайло
Михайло Попель (пол. Michał Popiel; 1 грудня 1816, Кульчиці — 14 жовтня 1903, Черхава) — політичний діяч руського (русинського, українського) походження в Галичині XIX ст.
| Попель Михайло | |
|---|---|
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 10.07.1848 — 07.03.1849 | |
| Посол до Галицького сейму | |
| 1867 — 1882 | |
| бургомістр Самбора | |
| 1861 — 1867 | |
| член повітової ради Самбірського повіту | |
| 1867 — 1873 | |
| член повітової ради Самбірського повіту | |
| 1879 — 1890 | |
| Народився | 1 грудня 1816 Кульчиці |
| Помер | 14 жовтня 1903 (86 років) Черхава |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Alma mater | Самбірська гімназія |
| Батько | Андрій Попель, поміщик у Кульчицях |
| Релігія | греко-католик |
| Нагороди |  |
Життєпис
ред.Спольщений русин (українець) родом із Самбірщини. Заарештований у 1837 р. за членство в польському таємному товаристві Співдружність польського народу, засуджений у першій інстанції до 13 років позбавлення волі в 1839 р., Апеляційним судом термін зменшений до 4 років; кару відбував у в'язниці Шпілберк (Моравія), звільнений у червні 1843 р. До квітня 1848 р. працював приватним репетитором, останнім часом у Розвадовських у Сторонибабах біля Золочева). Брав участь у приготуванні повстання в 1846 р., затриманий у Старому Самборі та провів кілька місяців у в'язниці. В 1848 р. — один із діячів польської окружної Ради Народової та член Національної гвардії у Самборі, а також член Руського Собору, обраний у Старій Солі послом (депутатом) до австрійського Райхстагу (від українців був членом комісії з опрацювання закону про самоврядні громади). Стажист у Самбірському магістраті з 1853 році, бургомістр у 1861—1867 роках, член ради Самбірського повіту в 1867—1873 і 1879—1890 рр. Був послом до Галицького сейму від сіл округу Самбір (III курія) у II, III і IV скликаннях (1867—1882). У 1894 р. відійшов від політичної діяльності, проживав у себе в маєтку в Черхаві. Автор агітаційної антикріпосницької поеми «Rusyn na praznyku», що вперше опублікована у 1896 р. в журналі «Житя і Слово», характеризувалася гострою антинімецькою та антипанською тенденцією і мішаною польсько-руською мовою. Попель так описував гірку долю кріпаків[1]:
- Пани в пута нас вбивают
- І волочут у свіх ніг,
- пани в ярма нас впрігают
- і прогнівався вже біг.
- Звідки ж панок має мати
- Тото право за собов.
- На панщину виганяти,
- Нашу пити, нашу кров?
Нагороди
ред.Виноски
ред.- ↑ Рибалка І. К. Історія України. Частина II: Від початку XIX ст. до лютого 1917 року // [Підр. для іст. фак. вищих навч. закладів]. — Харків : Основа, 1997. — 480 с. Електронна версія [Архівовано 2011-10-15 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Kurzbiografie Popiel, Michał(нім.)
- Мудрий М. Ідеологія чи світогляд? До питання про теоретичні засади Русього Собору 1848 року // Вісник Львів. ун-ту. Серія іст. — 2009. — Вип. 44. — С. 75-106.