Михайло Кушнір (23 серпня 1897, Станиславів (нині Івано-Франківськ), Галичина — 1988, ЗДА) — український галицький публіцист, громадський і освітній діяч.

Михайло Кушнір
Народився1897
Станиславів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер1988
США

З життєпису

ред.

Народився у сім'ї Маркіяна і Михайлини з дому Волянської. У 1915—1918 роках служив у австрійському війську — поручником у 30 полку піхоти. Від 4.11.1918 до грудня 1919 року перебував у італійському полоні. Отримав вищу освіту і звання магістра філософії. Одружився з Софією Сидорик. Арештовувався польською поліцією в березні 1924 року за активність у студентському середовищі Львова, у червні 1934 року після убивства Пєрацького, та 20.02.1939 — зі звинуваченням щодо членства в ОУН (тримали в ув'язненні до падіння Польщі).

Організатор філій товариства «Просвіта» на Станиславівщині (1926—1939) і секретар Станиславівської філії, Станиславівський обласний керівник Фронту національної єдності (1936—1939), керівник відділу культурної праці в УЦК у Кракові та Львові (1941—1945). З 1948 року — в ЗСА, член ЦК і Головної Управи СУМ Америки, редактор «Аванґарду» — її органу (1948—1957)[1]. Автор статей на культурно-освітні та виховні теми, про сучасне мистецтво тощо. Художні роботи Михайла Кушніра були представлені на виставках у Мюнхені, Берліні, Кельні, Штутгарті, Франкфурті-на-Майні з 1927 до 1935 року[1].

Примітки

ред.
  1. а б Кушнір Михайло — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.

Джерела

ред.

Посилання

ред.