Михайлов Володимир Олександрович (астроном)

Володимир Олександрович Михайлов (1901—1955) — український радянський астроном, виконувач обов'язків директора Харківської обсерваторії в роки німецької окупації, який багато зробив для збереження обсерваторії в роки Німецько-радянської війни[1].

Михайлов Володимир Олександрович
Народився 15 лютого 1901(1901-02-15)
Харків, Російська імперія
Помер 3 лютого 1955(1955-02-03) (53 роки)
Країна  СРСР
Діяльність астроном
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна

Біографія ред.

Народився 1901 року в Харкові. Батько Олександр Варсонофійович Михайлов був лікарем, мати — домогосподарка. Мати померла, коли Володимиру було 5 років, і він жив з батьком до його смерті в 1919 році.

У 1911—1919 навчався в Харківській міській Першій чоловічій гімназії. У серпні 1919 року вступив на перший курс фізико-математичного факультету Харківського університету, але вже в листопаді 1919 року був призваний до білогвардійської Добровольчої армії. Служив у шпиталі, сам дуже багато хворів у цей час. У грудні 1920 року шпиталь, де працював Михайлов, був захоплений Червоною армією. Більшість медперсоналу розстріляли, а Михайлова залишили живим і зарахували до Червоної армії на посаду дезінфектора.

1921 року відновився в Харківському університеті (тоді — Харківському інституті народної освіти). У студентські роки починає тісно співпрацювати з Харківською обсерваторією, працює під керівництвом Миколи Євдокимова.

Навесні 1926 Михайлов закінчив ХІНО, а у вересні 1928 поступив на роботу в Харківську обсерваторію на посаду обчислювача. Закінчує аспірантуру і в жовтні 1930 року переходить на посаду астронома. З 1932 року викладає у Харківському державному університеті, а з 1934 — в Інженерно-будівельному інституті (комплекс астрономічних дисциплін на геодезичному факультеті). Виконав низку астрометричних робіт на меридіанному колі та пасажному інструменті Харківської обсерваторії. В 1935 отримав вчене звання доцента астрономії, а в 1936 — вчений ступінь кандидата астрономічних наук (без захисту дисертації). Навесні 1941 року Михайлов розпочав велику програму спостережень на меридіанному кругу для складання Каталогу слабких зір та встановлення інерційної системи координат у Галактиці. Роботи були перервані початком Німецько-радянської війни[2].

17 жовтня 1941 року, за кілька днів до входу до Харкова гітлерівських військ, Михайлов був призначений виконувачем обов'язків директора Харківської обсерваторії. Йому вдалося сховати більшу частину обладнання та книг у підвалах обсерваторії, що дозволило ввести в дію астрономічні інструменти вже за кілька місяців після визволення Харкова. Михайлов також зумів зберегти обсерваторський архів. Декілька астрономів, які залишилися в Харкові під час окупації, були розстріляні або загинули від голоду, але Михайлову вдалося вижити. Після звільнення Харкова восени 1943 року він одразу очолив роботи з відновлення обсерваторії[3][2].

У повоєнні роки Михайлов продовжив складання Каталогу слабких зір, активно займався організаційною та педагогічною діяльністю.

Помер 3 лютого 1955 року від раку печінки[2].

Примітки ред.

  1. Александров Ю. В. Астрономы Харьковского университета в годы Великой Отечественной войны // Universitates. — 2005. — Вип. 24. — № 4 (6 травня).
  2. а б в Балышев М. А. Владимир Александрович Михайлов (1901-1955) // 200 лет астрономии в Харьковском университете / Шкуратов Ю. Г. (ред.). — Харьков : ХНУ, 2008. — 632 с. — 500 прим.
  3. Балышев М. А. Харківська астрономічна обсерваторія під час німецької окупації (1941–1943) у роки Другої світової війни // Історія науки і біографістика. — 2020. — № 3 (6 травня).

Посилання ред.