Шкуратов Юрій Григорович

Юрій Григорович Шкуратов — український астроном, фахівець з теорії розсіювання світла планетними поверхнями. Член-кореспондент НАН України (2012), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986). Директор НДІ астрономії Харківського національного університету (2004—2014), завідувач кафедри астрономії та космічної інформатики Харківського національного університету (з 2012).

Шкуратов Юрій Григорович
Народився 23 вересня 1952(1952-09-23) (70 років)
Станіслав, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Харків
Країна Україна Україна
Діяльність астроном
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь астрономія
Заклад НДІ астрономії Харківського національного університету
Звання член-кореспондент НАН України
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Акимов Леонід Опанасович і Єзерський Володимир Йосипович
Аспіранти, докторанти Кайдаш Вадим Григорович
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

ЖиттєписРедагувати

Народився 23 вересня 1952 року у місті Станіслав (теперішній Івано-Франківськ). У 1975 році закінчив фізичний факультет Харківського державного університету ім. А. М. Горького за спеціальністю «Фізика».

З 1975 року працює в НДІ астрономії Харківського національного університету молодшим науковим співробітником, з 1979 — старшим науковим співробітником. В 1980 захистив дисертацію кандидата наук «Деякі оптичні характеристики Місяця: спостереження та інтерпретація». В 1987—1990 за сумісництвом був головою лабораторії Інституту геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського. В 1993 захистив дисертацію доктора наук за темою «Зворотне розсіювання неполяризованого світла випадково-неоднорідними поверхнями»[1]. В 1993—2002 завідував відділом дистанційного зондування планет НДІ астрономії ХНУ, а в 2004—2014 був директором НДІ астрономії.

З 2002 року — професор кафедри астрономії фізичного факультету, а з 2012 — завідувач кафедри астрономії та космічної інформатики[2].

ПраціРедагувати

Шкуратов зробив визначальний внесок в теорію розсіювання світла реголітом, зокрема створив теорію когерентного підсилення під час зворотного розсіяння.

Провів дослідження Місяця за даними космічних апаратів «Галілео», «Клементина», «Лунар Проспектор». Працював у науковій групі з обробки поляриметричних спостережень Марса космічним телескопом «Габбл» і у групі з аналізу даних європейського космічного проєкту з дослідження Місяця «Smart-1»[1]. Займався розробкою нереалізованої української наукової місії до Місяця[3].

Член редакційних колегій журналів «Journal of Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer» і «Кінематика та фізика небесних тіл»[2]. Член вчених рад ГАО, РІАН, ХНУ. Член робочої групи Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури Місяця[1].

ВідзнакиРедагувати

ПублікаціїРедагувати

КнигиРедагувати

  • Шкуратов Ю. Г. Луна далёкая и близкая. — Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2006. — 184 с. — 300 прим.
  • Шкуратов Ю. Г. Хождение в науку. — Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2013. — 276 с. — 500 прим.

Найбільш цитовані статтіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Бакіров В. С. (ред.). Шкуратов Юрій Григорович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 342. — 700 прим.
  2. а б Шкуратов Юрій Григорович [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.], фізичний факультет ХНУ ім. В. Н. Каразіна
  3. Shkuratov Y. G., Lytvynenko L. M., Shulga V. M., Yatskiv Y. S., Vidmachenko A. P., Kislyulk V. S. Objectives of a prospective Ukrainian orbiter mission to the moon // Advances in Space Research. — . — Vol. 31, iss. 11. — P. 2341-2345. — DOI:10.1016/S0273-1177(03)00534-9. Архівовано з джерела 27 лютого 2020.
  4. База даних малих космічних тіл JPL: Шкуратов Юрій Григорович (англ.). Процитовано 2014.05.16.  Останнє спостереження 2014.05.08.
  5. Засідання Вченої ради університету. karazin.ua. 29 вересня 2022.

ПосиланняРедагувати