Митяєва Лідія Мефодіївна

українська художниця скла

Лі́дія Мефо́діївна Митя́єва (Пахарєва; нар. 14 квітня 1923, Мстиславль — пом. 16 листопада 1996, Київ) — українська художниця скла; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений художник УРСР з 1974 року, народний художник України з 1992 року. Мати художниці Таміли Московки, бабуся художниці Іванни Московки.

Митяєва Лідія Мефодіївна
Митяєва Лідія Мефодіївна.jpg
Народження 14 квітня 1923(1923-04-14)
Мстислав, Смоленська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть 16 листопада 1996(1996-11-16) (73 роки)
  Київ, Україна
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1941)
Діяльність художниця
Вчитель Єлева Костянтин Миколайович, Кричевський Василь Григорович, Хворостецький Іван Федорович, Носко Петро Васильович і Мамолат Євген Самійлович
Працівник Київський експериментальний кераміко-художній завод і Київський завод художнього скла
Член Спілка радянських художників України
Діти Московка Таміла Олександрівна
Нагороди
Народний художник України Заслужений художник УРСР

ЖиттєписРедагувати

Народилася 14 квітня 1923 року у місті Мстиславлі (нині Могильовська область, Білорусь). 1941 року закінчила Київську середню художню школу імені Тараса Шевченка, де вчилася зокрема у Костянтина Єлеви, Василя Кричевського, Івана Хворостецького, Євгена Мамолата, Петра Носка.

У 1944—1950 роках працювала художником на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі; у 1951—1956 роках — художником на Київському заводі художнього скла; у 1956—1964 роках — знову на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі; у 1964—1985 роках — провідним художником на Київському заводі художнього скла.

Жила у Києві, в будинку на провулку Фвлатова, № 3/1, квартира № 49. Померла в Києві 16 листопада 1996 року.

ТворчістьРедагувати

Працювала в галузі декоративного мистецтва (скло, фарфор). Виготовляла прибори для пиття з скла та кришталю, декоративні блюда, вази. Серед робіт:

набори
  • «Вечірній» (1964);
  • «Мереживо» (1970);
  • «Полонина» (1970);
  • «Весільний» (1971);
  • «Карпати» (1971);
  • «Червоний» (1972);
  • «Весна» (1973, гутне скло, кришталь);
  • «Чорний тюльпан» (1991);
  • «Весна» (1992);
  • «Свято» (1993);
  • «Квітучий сад» (1994);
композиції
  • «Світанок» (1970);
  • «Весілля» (1971);
  • «Березень» (1973);
  • «Струмок» (1974);
  • «Полум'я осені» (1974);
  • «Синій птах» (1974);
  • «Салют» (1976);
  • «Надія» (1976);
  • «Корали» (1981);
  • «Листопад» (1982);
  • «Рідне місто» (1982);
  • «Приз» (1983);
  • «Голосіївський ліс» (1985);
  • «Мир» (1986);
  • «Червона калина» (1989);
  • «Кіннота» (1989);
  • «Вишневий сад» (1994);
вази
  • «40 років Радянської влади» (1957);
  • «Тарас Шевченко» (1961);
  • «Рідне місто» (1967);
  • «Ранок» (1970);
  • «Світанок» (1977);
  • «Київ» (1977);
набори ваз
  • «Золота осінь» (1973);
  • «Зима» (1973);
  • «Буковина» (1974);
  • «Хвиля», «Сон» (1980);
  • «Зимова ніч» (1982);
  • «Квітуча ніч» (1985);
інше
  • келихи «Подарункові» (1975);
  • кераммічні композиції «Українські пісні» у санаторії «Світанок» у Черкасах (1990).

Брала участь у республіканських виставках з 1946 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1949 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1981 році; посмертні — у 1998, 2003 роках, Львові у 1981 році.

Окремі вироби майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї історії Києва, Сумському художньому музеї та Канівському історичному музеї.

ЛітератураРедагувати