Митрофан Довгалевський
Довгалевський Митрофан, світське ім'я Михайло (дата та місце нар. і см. невідомі) — український учений та письменник першої половини XVIII ст. Автор теоретичної праці «Сад поетичний» (1736) про літературу барокової доби.
| Митрофан Довгалевський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Михайло | |||
| Народився | невідомо | |||
| Помер | невідомо | |||
| Діяльність | письменник, вчений | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] і поетика[1] | |||
| Alma mater | Києво-Могилянська академія | |||
| Заклад | Києво-Могилянська академія | |||
| Роки активності | 1736 — ??? | |||
| Magnum opus | «Сад поетичний» | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
ред.Соціальне походження невідоме. До 1732 р. навчався в Києво-Могилянській Академії, де записав курс риторики професора І. Негребецького (1722 р.) та курс філософії І. Левицького (1723 р.). В 1733 р. прийняв чернечий постриг і став професором Києво-Могилянської академії. Протягом 1735/1736 навчального року викладав в класі синтаксими курс «Система синтаксису». Рукописний текст цього курсу, складений латинською, польською та українською мовами, містив зокрема різноманітні вправи та домашні завдання, лекції, переклади античних байок та ін.
Останні роки життя Довгалевський провів у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі, де, ймовірно, й помер. Похований в Києві, на цвинтарі Київського Братського монастиря і Києво-Могилянської академії.
Творчість
ред.У 1736 р. Довгалевський, викладаючи у класі поетики Києво-Могилянської академії, пише теоретичну працю під назвою «Сад поетичний, вирощений задля збирання квітів і плодів віршованого і прозового слова в Київській Могильно-Зборовській академії для більшої користі українському садівникові і його Православній Батьківщині біля Йорданського і Марійського морів у році, у якому особливо чудове місце дало наказ [здобути] зброєю Озов, 1 вересня 1736 року». «Сад поетичний» Довгалевського став одною з найґрунтовніших праць першої половини XVIII ст. з теорії поезії. Перша частина містить тлумачення, зразки античного, польського та українського віршування, друга присвячена риториці.
В поетиці Довгалевського знайшли відображення теоретичні засади літератури барокової доби. Довгалевському належить також компендіум «Ключ для достойного вступу молодим поетам…», у якому викладені основні принципи поетичної теорії.
Як письменник Довгалевський проявив себе в написанні двох шкільних драм. Перша з них — різдвяна «Коміческое дєйствіе», розповідає про народження Христа, прихід волхвів до царя Ірода, побиття дітей та покарання Ірода. Друга — великодня «Властотворный образ человъколюбия Божія» (1737 р.), присвячена створенню людини, вигнанню її з раю та поверненню праведників з пекла. Драми були поставлені відповідно 25 грудня 1736 р. та 10 квітня 1737 р.
Інтерес дослідників пригортають гумористичні інтермедії на соціально-побутову тематику (по 5 до кожної драми), що були написані тодішньою українською мовою[2][3] близькою до народної[4][5]. Героями інтермедій є характерні персонажі того часу — астролог, циган, білорус, селяни, козаки, москалі, поляки, чий політичний гніт особливо підкреслюється. Авторство інтермедій становить дискусійне питання. Не виключено, що вони належать одному з учнів Довгалевського, ймовірно С. Лебединському.
Ряд дослідників приписують перу Довгалевського «Кант благодарственной преосвященнійшому нашому Кіевскому Рафаїлу за новоустроенія училища в Кіевъ».
Твори Довгалевського, насамперед «Сад поетичний», справили значний вплив на формування української естетико-літературної культури. Довгалевський першим серед київських професорів сформулював теоретичні засади української поетичної творчості.
Примітки
ред.- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Довгалевський Митрофан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 361. — 1000 екз.
- ↑ Довгалевський Митрофан // Довідник з української літератури. www.ukrlit.net (uk-UA). Процитовано 2019-10-06.
- ↑ Іваньо І. В. Поетика Митрофана Довгалевського [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Поетика (Сад поетичний). — К. «Мистецтво», 1973. — Ізборник
- ↑ Довгалевський, Митрофан [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 165. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Література
ред.
- Інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського «Комическое дѣйствіе» [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського «Властотворній образ» [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] // Українські інтермедії XVII—XVIII ст. Пам'ятки давньої української літератури. — Київ: вид. Акад. наук УРСР. — 1960.
- Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К. «Мистецтво», 1973. [Архівовано 23 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Маслюк В. П. Довгалевський Михайло // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / упоряд. З. І. Хижняк; ред. В. С. Брюховецький. — Київ: Видавничий дім «КМ академія», 2001. — С. 184—185. — 736 c. — ISBN 966-518-132-7.
Посилання
ред.- Возняк М. С. Інтермедії з драм М. Довгалевського // Михайло Возняк. Початки української інтермедії (1619—1819). — Львів: Вид. «Всесвіт. б-ки», 1919 (обкл. 1920). — 251 с. — С. 50—75.
- Єфремов С. О. Інтермедії. Довгалевський // Історія українського письменства. — Київ: Femina, 1995. — 685 с. — С. 122—124.
- Передрієнко В. А. Українська і церковнослов'янська мови першої половини XVIII ст. у драматичних творах Митрофана Довгалевського // Маґістеріум. Мовознавчі студії. — 2017. — Вип. 66. — С. 69—73.
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |