Миславський Володимир Наумович

український кінознавець

Миславський Володимир Наумович (нар. 25 травня 1960, Харків) — український кінознавець, історик кіно, доктор мистецтвознавства, професор[1], завідувач кафедри кінотелережисури та сценарної майстерності Харківської державної академії культури, лауреат телевізійних конкурсів та кінофестивалів; автор та ведучий програм про кіно, член-кореспондент Національної академії мистецтв України[2]. Член Української кіноакадемії[3]. Почесний член Харківського дипломатичного клубу[4]. Член Гільдії кінознавців та кінокритиків росії[5][6][7]. фігурант бази даних "Миротворець". Єдиний в Україні доктор мистецтвознавства за спеціальністю кіно і телебачення[8].

Миславський Володимир Наумович
Народився25 травня 1960(1960-05-25) (64 роки)
Харків, Українська РСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністькінознавець
Відомий завдякиКінознавець, історик кіно, академік Української кіноакадемії, доктор мистецтвознавства, Член асоціації кінокритиків України, член Національної спілки кінематографістів України, член Ради експертів конкурсу професійної журналістики «Честь професії».
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1992)
ЗакладХДАК
ЧленствоУкраїнська кіноакадемія

Біографія

ред.

Володимир Наумович Миславський народився 25 травня 1960 року у Харкові. Протягом 1978—1989 років працював кіномеханіком. У 1989—1990 роках обіймав посаду викладача Харківського училища кіномеханіків. У 1992 році закінчив сценарно-кінознавчий факультет Всесоюзного Державного інституту кінематографії за спеціальністю «кінознавець».

Від 1990 – працював на харківських телеканалах автором і ведучим програм про кіно: «Тоніс-центр» (1990–1992), «Оріон» (1992–1996), «ХАДО-Інвест» (1997), «АТН» (1998–1999), «Simon» (2000–2008), «АТН» (2008–2011), «Харків-ТВ» (2015)[9].

У 2009–2014 роках обіймав посаду викладача, доцента кафедри історії і теорії світової та української культури Харківського університету мистецтв. Водночас у 2009–2016 роках — викладач, доцент кафедри медіакомунікацій Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна[9]. Від 2016 року викладає у Харківській державній академії культури[10].

У 2019 році захистив докторську дисертацію «Українське кіномистецтво 20-х років ХХ ст.: організаційно-творчі трансформації» (наук. консультант — професор Горпенко Володимир Григорович)[11].

В 2019-2024 роках входив до складу Галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з галузі знань 02 «Культура і мистецтво»[12].

Член спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 Харківської державної академії культури[13].

Входить до складу редакційного штату наукового фахового видання «Культура України»[14] та «Вісник Київського національного університету культури і мистецтв»[15].

Публікації, викладацька та громадська діяльність

ред.

Публікується з 1984 року. Автор 55 монографій та понад 150 статей про кінематограф у періодичних виданнях України, Росії, Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, Словаччині. Наприкінці 2020 року, на замовлення німецького наукового видавництва Lambert книга В. Миславського «Цікаве кінознавство» була перекладена на вісім мов (англійська, німецька, французька, італійська, іспанська, португальська, польська, нідерландська) і вийшла в друк у березні 2021 року.

Один з авторів Великої української енциклопедії.[16]

У 2023 році читав лекції у Гданському університеті[17].

Як кінознавець був акредитований на міжнародних кінофестивалях: «Кінофестиваль німого кіно» (Le Giornate del Cinema Muto, Pordenone, 1994, 1997), «Московський міжнародний кінофестиваль» (1995, 1999, 2000), «Міжнародний кінофестиваль „Молодість“» (Київ, 1996, 1997), «Каннський міжнародний кінофестиваль» (1997, 1998, 1999), «Берлінський міжнародний кінофестиваль» (1998, 1999), "Міжнародна кінопремія «Гаряче золото» (Hot d'Or, Cannes, 1999), «Міжнародна кінопремія „Теді“» (Teddy Award, Berlin, 1999), «Кінофестиваль східного кіно» (Far East Film Festival, Udine, 2001), кінофестиваль «Французьке кіно сьогодні» (Le Cinema Francais, Moscou, 2001, 2002, 2003).

Головував журі міжнародних кінофестивалів «Expromt» (2006), «Bommer» (2010), «Кипариси Партеніта» (2011), «Сходи» (2009). Входив до складу журі міжнародних фестивалів «Харківський бузок» (2009—2013), «Дитятко» (2015). Президент Відкритого міжнародного фестивалю-конкурсу екранного, фото-, та медіа-мистецтва «GOLDEN FRAME» (2021-2023)[18].

Підтримка пропутінських виступів

ред.

У 2014 році підтримав проросійські протести у Харкові та був одним зі 100 учасників так званого «Звернення 100» — відеозвернення харків'ян-сепаратистів, які закликали провести референдум про приєднання Харкова до Росії, а сам Миславський порівнював українців з нацистами і натякав на їхні, нібито, наміри здійснити новий Голокост[19].[первинне джерело]. Це звернення тиражувалось на антиукраїнських сайтах[20] і навіть рупорами російської пропаганди за кордоном[21]. Після цього Миславського було додано до бази даних сайту «Миротворець» за заяви, які центром «Миротворець» кваліфіковані як посягання на територіальну цілісність України[22].

Премії і нагороди

ред.
  • Лауреат премії журналу «Киноведческие записки» «За дипломну роботу ВДІКу» (Москва, 1992).
  • У 1997 році нагороджений Грамотою Національної спілки кінематографістів України та Асоціації діячів кіноосвіти України за пропаганду кіномистецтва в пресі і на телебаченні.
  • Лауреат Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Золота хвиля» (1999).
  • Лауреат Регіонального рейтингу «Харків'янин року-2001» (2002).
  • Дипломант III Міжнародного правозахисного кінофестивалю «Сходи» (2009).
  • Був одним з претендентів на здобуття Державної премії ім. О. Довженка (2013). Але в тому році премію не вручали.[23]
  • Гран-прі Міжнародної асоціації діячів літератури і мистецтва GLORIA (Німеччина) в номінації «кіно» (2020).
  • Подяка від Національного агентства із забезпечення якості освітньої діяльності за вагомий внесок у розвиток системи якості вищої освіти в Україні (2024) [[1]]

Монографії

ред.
Україномовні
Іншими мовами

Статті

ред.
Україномовні
  • Починалося з «живої фотографії» // Соціалістична Харківщина. 1984. 26 серпня.
  • Перші кіносеанси в Харкові // Соціалістична Харківщина. 1985. 27 серпня.
  • Довженко — художник // Соціалістична Харківщина. 1985. 29 грудня.
  • Кінематограф і Харків // Прапор (Харків). 1989. № 2. С. 153—158.
  • Даріо Ардженто: чорний янгол — білий янгол [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.] // Kino-Коло (Київ). 2003. Осінь (19). С. 43–48.
  • Цінність факту: перше десятиліття кіно в Україні [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр (Київ). 2006. № 4. С. 35–36.
  • Перше десятиліття ігрового кінематографа в Україні (1907—1917 рр.) // Нариси з історії кіномистецтва України. Київ: Кінотехнологія, 2006. С. 9–52.
  • Актриса з «Тіней…» // Kino-Коло (Київ). 2008. Весна-літо (37–38). С. 144—149.
  • Кінематограф Радянської України в період громадянської війни // Культура України. Вип. 40. Х.: ХДАК. 2013. С. 231—239.
  • Виробництво кіноустаткування в Україні в 20-ті роки // Матеріали VII круглого столу «Український кінематограф: минуле, сьогодення, перспективи», 5 лютого 2015 р., м. Київ. К.: КиМУ, 2015. С. 172—187.
  • Хронологія формування нормативно-правової бази ВУФКУ // Матеріали ІІ круглого столу «Чубасівські читання», 12 березня 2015 р., м. Київ. К.: КиМУ, 2015. С. 183—213.
  • Клубний кінопрокат в Україні (1922—1930) // Історія, теорія і практика екранних мистецтв, театру, засобів масових комунікацій, медіапедагогіки: колективна монографія. К.: КиМУ, 2015. Т. 2. С. 77–175.
  • Побутові фільми в українському кінематографі 1927-1930-х років // Вісник ХДАДМ. Х.: ХДАДМ, 2015. № 8. С. 91-95.
  • Фільми для дітей в українському кінематографі 1920-х років // Матеріали VII круглого столу «Перспективи розвитку екранних мистецтв в Україні», 27 листопада 2015 р., м. Київ. К.: КиМУ, 2015. С. 69–82.
  • Кіноосвіта в Україні в 1920-х рр // Культура України. Х.: ХДАК, 2016. Вип. 53. С. 186—194.
  • Кадрова політика ВУФКУ в 1920-ті роки [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] //Вісник ХДАДМ. Х.: ХДАДМ 2017. № 1. С. 136—140
  • «Діяльність Олександра Шуба на посаді голови правління ВУФКУ в 1927—1928 рр.» // Х.: Вісник ХДАДМ, Традиції і новації № 4, 2016 р.
  • «Одинадцятий»: новаторський фільм Дзиґи Вертова // Evropský filozofický a historický diskurz. Praha, 2017. Volume 3. Issue 2. Р. 44–49.
  • Товариство друзів радянського кіно в Україні в 1920-х роках // Evropský filozofický a historický diskurz. Praha, 2017. Volume 3. Issue 3. Р. 84–90.
  • Творчі зв'язки театру і кінематографу в Україні в 1920-х роках // Evropský filozofický a historický diskurz. Praha, 2017. Volume 3. Issue 4. Р. 71–77.
  • Фільми на інтернаціональні теми в українському кінематографі 1920-х рр. // Ґенеза ідей і динаміка розвитку екранних мистецтв: колект. моногр. К.: Видав. центр КНУКіМ, 2019. Т. 7. С. 132—158.
  • Фільми про національні меншини в українському кінематографі 1920-х рр. // Мистецтвознавство. Соціальні комунікації. Медіапедагогіка: колективна монографія. К.: КНУКіМ, 2019. Т. 7. С. 74–88.
  • Кіновиробництво російських компаній на території України в роки громадянської війни // Мистецтвознавство. Соціальні комунікації. Медіапедагогіка: колективна монографія. К.: КНУКіМ, 2019. Т. 8. С. 58–106.
  • Сучасники про фільм О. Довженка «Земля»: різноплановість дискусій // Аудіовізуальне мистецтво i виробництво: досвід, проблеми та перспективи: колективна монографія. К.: КНУКіМ, 2021. Т. 9. С. 191—205.
  • Українські підручники з історії кіно і телебачення: досягнення і невдачі // Evropský filozofický a historický diskurz. 2024. Volume 10. Issue 2. С. 33–40.
Іншими мовами
  • Development of Film Music in Ukraine in the 1920’s // Journal of History Culture and Art Research. 2020. Vol. 9. No. 1. March. С. 477–483.
  • Ukrainian period of Dziga Vertov’s creative work // Аудіовізуальне мистецтво і виробництво: досвід, проблеми та перспективи: колект. моногр. Київ, 2021. Т. 9. С. 191–205.
  • Dovzhenko’s conceptual film “Earth”: in orbit of admiration and criticism // Мистецтвознавство. Соціальні комунікації. Медіапедагогіка: колект. моногр. Київ, 2021. Т. 9. С. 175–191.
  • The topic of the Soviet–Ukrainian War (1917–1921) in Ukrainian cinematography of the 1920s // Культура України. Харків, 2021. Вип. 73. С. 86–90.
  • «Perekop» by Ivan Kavaleridze as one of the groundbreaking films about the Civil War. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Освітні виклики соціокультурної сфери. Імплементація європейських цінностей в аудіовізуальній культурі», 25 жовтня 2021 р., м. Київ. Київ: Видав. центр КНУКіМ, 2021. Ч. ІІІ. С. 72–77.
  • Author’s Cinema in the Cultural Space of the Second Half of the ХХ and Early ХХІ Century // Культура України. Харків, 2023. Вип. 79. С. 113–115.
  • Religious and legal aspects in world cinema // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Київ: Видав. центр КНУКіМ, 2023. 6(1). С. 141–144.
  • The birth and establishment of film education in Ukraine (1916–1930) // Culture and art in modern scientific discourse: monograph. Kharkiv: PC Technology Center, 2023. Р. 123–145.
  • Anthology of Ukrainian film criticism of the 1920s // Культура України. Харків, 2023. Вип. 81. С. 94–95.
  • Interrupted flight. Ukrainian cinema of the VUFKU period // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Київ: Видав. центр КНУКіМ, 2023. 6(2). С. 309–313.
  • The Formation of Ukrainian documentary film directin in the second half of the 1920s // Культура України. Харків, 2023. Вип. 82. С. 59–66.
  • Issues of Ukrainian films about the revolution and Civil War, made by AUPhCA (All-Ukrainian Photo and Cinema Administration) in 1928-1930 // Аудіовізуальне мистецтво і виробництво: досвід, проблеми та перспективи: колект. монограф. Київ: Видав. центр КНУКіМ, 2023. Т. 10. С. 193–209.
  • The formation of the film business in Ukraine (1896–1916) // Apparatus. 2023. № 17.
  • Ways to overcome the screenwriting crisis in Ukrainian cinematography of the second half of the 1920s // Культура України. Харків, 2024. Вип. 83. С. 35–49.

Примітки

ред.
  1. https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennia-rishen-atestatsiinoi-kolehii-ministerstva-920vid16062024
  2. Члени НАМ України. academyart.org.ua (uk-ua) . Процитовано 5 квітня 2023.
  3. https://uafilmacademy.org/img/doc/-WIvBjeOBRHI_67J3wje9NX6C6m-82ev.pdf
  4. Резиденція світової дипломатії. dipclub.kh.ua. Харківський дипломатичний клуб. Процитовано 2 травня 2024.
  5. В ХАРЬКОВЕ ВЫСТУПИЛ ПОПУЛЯРНЫЙ ТЕЛЕВЕДУЩИЙ. vecherniy.kharkov.ua (рос.). Газета «Вечірній Харків». 14 листопада 2013. Процитовано 8 квітня 2024.
  6. ХАРЬКОВЧАНАМ РАССКАЗАЛИ О КИНЕМАТОГРАФЕ ДОРЕВОЛЮЦИОННОЙ РОССИИ. vecherniy.kharkov.ua (рос.). Газета «Вечірній Харків». 20 лютого 2014. Процитовано 8 квітня 2024.
  7. «Харьковская сирень»: подготовка в разгаре. izvestia.kharkov.ua (рос.). Газета Харківської міської ради «Харьковские известия». 8 січня 2014. Процитовано 8 квітня 2024.
  8. Про презентацію 55-ої книги В. Н. МИСЛАВСЬКОГО "Західний кінематограф". Офіційний сайт ХДАК. Харківська державна академія культури. Процитовано 5 червня 2024.
  9. а б Скуратівський, В. Л. Миславський Володимир Наумович (Ukrainian) . Т. 20. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  10. Харківська державна академія культури, 2019, с. 67.
  11. Харківська державна академія культури | Офіційний сайт ХДАК. ic.ac.kharkov.ua. Процитовано 15 квітня 2024.
  12. Персональний склад галузевої експертної ради (PDF). Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Процитовано 28.04.2024.
  13. {{Cite web|url=https://icsanaas.com.ua/wp-content/uploads/2023/05/Додаток-до-наказу-про-затвердження-рішень-Атестаційної-колегії-МОН-України-.pdf(рос.)
  14. Редакційний штат. Культура України. Процитовано 12 червня 2024.
  15. {{Cite web|url=http://audiovisual-art.knukim.edu.ua/about/editorialTeam(рос.)
  16. {{Cite web|url=https://vue.gov.ua/Миславський_В._Н/(рос.)
  17. Wykład historyka kina Volodymira Myslawskiego. Akademickie Centrum Języka Polskiego i Kultury Polskiej dla Cudzoziemców Uniwersytetu Gdańskiego (pl-PL) . Процитовано 15 квітня 2024.
  18. ФЕСТИВАЛЬ АУДІОВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА "GOLDEN FRAME 2021". www.ktm-hdak.org.ua. Факультет аудіовізуального мистецтва ХДАК. Процитовано 28 квітня 2024.
  19. Обращение 100 // Youtube, 2 квіт. 2014 (рос.)
  20. Харьков. Обращение 100. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020. {{cite news}}: |first1= з пропущеним |last1= (довідка)
  21. Apel charkowskich ludzi mediów i intelektualistów «Обращение 100» на польському промосковському сайті Obserwator Polityczny, 9 квітня 2014
  22. Миславский Владимир Наумович / Миславський Володимир Наумович / Mislavskij Vladimir Naumovich // Миротворець, 2014 (рос.)
  23. {{Cite web|url=https://detector.media/infospace/article/84038/2013-08-10-golovnymy-pretendentamy-na-zdobuttya-derzhavnoi-premii-im-dovzhenka-buly-yanchuk-i-kobrin/(рос.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.