Відкрити головне меню

Мирнівка — річка в північній частині степового Криму, довжиною 15 кілометрів з площею басейну 270 км²[1]. Витік Мирнівки знаходиться в районі села Вишняківка Красногвардійського району, на висоті 18 м[2], протікає по території Джанкойського району в північно-східному напрямку. На північній околиці Джанкою приймає справа єдину значну притоку — річку Степову, впадає, приблизно за 3 км на північ від села Митюрине[3], в сумісний заболочений лиман-солончак Сивашу, утворюючи своєрідний естуарій (Керлеутська заплава[2]) з річкою Побєдна (лагунно-заливний тип без вираженої гирлової ділянки[4]). Річка, практично, на всьому протязі каналізована, створено кілька водосховищ[5][6], у схемі Північно-Кримського каналу носить назву ГК-4 (гідроколлектор № 4), по якому скидається в Сиваш до 60 млн м³ води на рік[7].

Мирнівка
45°37′12″ пн. ш. 34°13′48″ сх. д. / 45.62000000002777256° пн. ш. 34.23000000002777199° сх. д. / 45.62000000002777256; 34.23000000002777199
Витік Вишняківка (Красногвардійський район)
• координати 45°37′12″ пн. ш. 34°13′48″ сх. д. / 45.62000000002777256° пн. ш. 34.23000000002777199° сх. д. / 45.62000000002777256; 34.23000000002777199
висота, м 17
Гирло Сиваш
• координати 45°48′07″ пн. ш. 34°31′04″ сх. д. / 45.802000000027774718° пн. ш. 34.518000000027775798° сх. д. / 45.802000000027774718; 34.518000000027775798
Країни: Україна Україна
  Автономна Республіка Крим
Регіон Республіка Крим
Автономна Республіка Крим
Довжина 15 км
Площа басейну: 270 км²
Притоки: Степова
Мирнівка у Вікісховищі?

За доступними джерелами, раніше маловодна балки — нинішня річка — назви не мала і водотоком не була: згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», існування в балці сучасної річки селища Отар та Джоргун розташовувалися при колодязях [8]. Лише після перейменування села Джургун в Мирновку, в 1860-х роках[9], назва закріпилася і за балкою. Початок водотоку знаходився, приблизно, за 1,2 км на північний захід від Мирнівки[10], стік сильно залежав від наявності або відсутності опадів: максимум — 45,3 м³/с, був зафіксований в 1939 році. Після відкриття в 1966 році Північно-Кримського каналу кількість водотоків (в основному, скидного типу) сильно зросла і тепер навіть визначити місце витоку проблематично — мережа невеликих каналів тягнеться на південь в околиці села Калініне Красногвардійського району[11].

ПриміткиРедагувати

  1. Річки. Джанкойське управління водного господарства. Процитовано 2013-09-12. 
  2. а б Современные ландшафти Криму й суміжних акваторій. Стор. 230. Е. А. Позаченюк. Процитовано 2014-03-02. [недоступне посилання з квітень 2019]
  3. Устя на картах
  4. 09-09-21.pdf Р.Я. Міньковська. Типізація морських гирл річок України. Морський гідрофізичний інститут НАН України, Севастополь. Процитовано 2013-09-14. [недоступне посилання з липень 2019]
  5. Ставки - Ярковській сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 2013-09-14. [недоступне посилання з квітень 2019]
  6. -selskiy-sovet-4 Ставки - Ізумрудновскій сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 2013-09-14. [недоступне посилання з липень 2019]
  7. -post_3914.html Схили річок. Кримський блог. Процитовано 2013-09-14. 
  8. Гржибовська, 1999
  9. Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-a
  10. Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941
  11. Вікімапія