Машкін Микола Олександрович

Машкін Микола Олександрович
Народився 9 (21) лютого 1900
Mamadışd, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 15 вересня 1950(1950-09-15)[1] (50 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність historian of classical antiquity, викладач університету
Alma mater Факультет суспільних наук МДУd
Галузь антикознавство
Заклад МДУ
Вчене звання професор[d][2]
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Pyotr Fyodorovich Preobrazhenskyd
Відомі учні Tatyana Blavatskayad
Yelena Golubtsovad
Iya Mayakd
Аспіранти, докторанти Elena Shtaermand
Yelena Golubtsovad
Iya Mayakd
Нагороди
Сталінська премія

Микола Олександрович Машкін (28 січня (9 лютого) 1900, село Соколики, нині Татарстан — 15 вересня 1950, Москва) — історик античності, фахівець з історії Стародавнього Риму. Професор (1939), професор МГУ (1942), доктор історичних наук (1942), завідувач кафедрою історії стародавнього світу МДУ (з 1943 року). Автор підручника «Історія Стародавнього Риму» (для іст. Ф-тів ун-тів і пед. Ін-тів; 1947 5 видавництво. 1956; перекладений декількома мовами, у т. ч. українською).

Біографія ред.

Народився в сім'ї вчителя. Закінчив реальне училище в Богульмі (1918, Республіка Ідель-Урал), потім навчався на історико-філологічному факультеті Самарського університету. Закінчив факультет суспільних наук МГУ в 1922 році. Викладав російською мовою в КУТС і Комуністичному університеті ім. Свердлова. У 1924—1929 роках — аспірант Інституту історії РАНІОН.

З 1934 року викладав на історичному факультеті МГУ, з 1941 року завідував кафедрою стародавньої історії Московського інституту історії, філософії та літератури, з 1943 року — МГУ. Кандидат історичних наук (1938), доктор історичних наук (1942, дисертація «Принципат Августа. Походження і соціальна сутність»). З 1948 року також завідувач сектором давньої історії Інституту історії АН СРСР. Виконував обов'язки головного редактора «Вісника древньої історії», читав лекції в ВПШ при ЦК ВКП (б), був членом історичної секції ВАК СРСР.


Досліджував проблеми переходу від Республіки до Імперії, а також взаємини провінцій з Римом, культуру Риму і Римської Африки. Ряд робіт присвячений історіографії. Хрестоматійним в радянському античновведенні стала його праця «Принципат Августа» (М.-Л., 1949), що вийшла незадовго до смерті автора; був переведений на угорську, італійську, німецьку, румунську мову та і. У цій роботі М. А. Машкін досліджував принципат як форму державності, його генезис, ідеологію і соціальну сутність. За «Принципатом Августа» в 1951 році М. А. Машкін став лауреатом Сталінської премії другого ступеня (посмертно).

Син — історик М. М. Машкін (1926—2014).

Основні роботи ред.

  • Машкін М. О. агоністіків або агоністики в кодексі Феодосія // Вісник древньої історії. — 1938. — № 1.
  • Машкін М. О. Есхатологія і месіанізм в останній період Римської республіки // Известия АН СРСР. Відділення історії та філософії, III. — 1946. — № 5.
  • Машкін М. О. Римські політичні партії в кінці II — початку I в. до н. е. // Вісник древньої історії. — 1946. — № 3.
  • Машкін М. О. Історія Стародавнього Риму. — М., 1947. (М., 1950.)
  • Машкін М. О. Історія Римської імперії. Спец. курс. Методичний посібник для студентів заочників пед. інститутів. — М., 1949.
  • Машкін М. О. Принципат Августа. Походження і соціальна сутність. — М., Л., 1949.
  • Машкін М. О. До питання про революційний рух рабів і колонів в римській Африці // Вісник древньої історії. — 1949. — № 4.
  • Машкин, Н.А. Последний век пунического Карфагена // Вестник древней истории. - 1949. - № 2 (28). - С. 40-55.

Примітки ред.

Література ред.