Бабинський Микола Петрович
Ба́бинський Мико́ла Петро́вич (29 серпня 1911 — після 1991) — український громадський та політичний діяч, просвітянин.
| Бабинський Микола | |
|---|---|
| Народився | 29 серпня 1911 Російська імперія, Волинська губернія, Острозький повіт, Гоща |
| Помер | після 1991 Україна, Рівненська область, Гощанський район, Гоща |
| Поховання | Гоща |
| Підданство | Польська республіка, УРСР, Рейхскомісаріат Україна, УРСР, Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Гоща, Харків, Акчатау |
| Діяльність | Просвіта, підприємець |
| Партія | УНРА |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Бабинський Петро |
| Мати | Бондарець Параскева |
| У шлюбі з | Кур'ят Євгенія |
Біографія та діяльність
ред.Микола Петрович Бабинський народився в містечку Гощі, в родині міщан Петра Гордійовича Бабинського та Параскеви Панасівни Бондарець. Здобув освіту 7 класів у місцевій гощанській школі, проживав по вулиці Маяковського (суч. Князя Володимира 4). З 1927 року - діяч місцевої Просвіти в Гощі. 30 вересня 1934 року одружився з мешканкою Гощі Євгенією Гнатівною Кур'ят. У тому ж році працював у польській кооперації. У 1937 році відкрив у Гощі власний газетний кіоск. Того ж року був заарештований за те, що газети з його кіоску продавалися в прикордонній з СССР зоні. В процесі слідства, через три неділі, був звільнений.
У квітні 1939 року почав з дружиною Євгенією оформляти в Еміграціїному синдикаті Рівного документи на еміґрацію до Канади. Виїхати не встигли, адже 1 вересня 1939 року розпочалася війна. З приходом у вересні 1939 року більшовиків, улаштувався на роботу в місцевий «райпотребхоз», спочатку картотечником, згодом калькуляторщиком та завідуючим торговим відділом.
В період німецької окупації голова Просвіти в Гощі. З січня 1943 року виконував доручення керівників національно-визвольного руху бульбівського напрямку, поширював серед населення газету УНРА «Оборона України». За непідтвердженими джерелами зустрічався в Гощі з провідником Поліської Січі Тарасом Бульбою-Боровцем.
З поверненням у Гощу більшовиків, 14 січня 1944 року мобілізований у 364 запасний стрілецький полк 11-ї запасної стрілецької бригади у м. Харкові. Мав звання рядового. 4 травня 1944 року заарештований відділом контррозвідки «Смерш» Харківського воєнного округу. 1 листопада 1944 року обвинувачений за ст. 54-1а КК УССР. Засуджений ОН при НКВД СССР 1 листопада 1944 р. на 10 років ВТТ. Був засланий до Карагандинської області Казахської ССР.
Звільнений 22 вересня 1953 року. Станом на 1 жовтня 1958 року проживав у селищі Акчатау в Карагандинської області, Казахської ССР. Згодом переїхав додому в Гощу. Реабілітований 31 січня 1990 року. Президія Рівненського облсуду переглянула справу й припинила її за відсутністю складу злочину. Відповідну довідку отримав 9 жовтня 1991 року. Помер і похований в Гощі.
Джерела
ред.- Іван Ольховський «Бульбівці». Київ. «Гарт». 2020. 398 стор. Ст. 272. ISBN 978-966-2964-08-8
- Реабілітовані історією. Рівненська область. Том ІІІ. Редкол. (співгол. М. П. Кривко, співгол. О. В. Губанов, відп. секр. А. А. Жив'юк та ін.); упоряд. О. А. Білоконь, Р. П. Давидюк, А. А. Жив'юк (кер.) та ін. Рівне. ПП ДМ. 2013 р. — 620 с. Ст. 164. ISBN 978-617-515-113-6