Мефодій (Пишнячевський)
Архієпи́скоп Мефо́дій (в миру Михайло Пишняче́вський, Піснячевський; 12 червня 1774 — 10 липня 1845, Мгарський монастир) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Псковський та Ліфляндський.
| Архієпископ Мефодій | ||
 | ||
| Портрет ХІХ ст. | ||
| ||
|---|---|---|
| 27 червня 1824 — 30 вересня 1825 | ||
| Попередник: | Авраам (Шумилін) | |
| Наступник: | Павло (Саббатовський) | |
| ||
| 7 лютого 1816 — 27 червня 1824 | ||
| Попередник: | Анатолій (Максимович) | |
| Наступник: | Георгій (Ящуржинський) | |
| ||
| 21 вересня 1813 — 7 лютого 1816 | ||
| Попередник: | Іоасаф (Стретенський) | |
| Наступник: | Амвросій (Орнатський) | |
| Альма-матер: | Імператорський Московський університетd | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Михайло Пишнячевський | |
| Народження: | 12 липня 1774 | |
| Смерть: | 10 липня 1845 (70 років) Мгарський монастир, Лубенський повіт, Полтавська губернія | |
| Похований: | Лубенський район | |
Життєпис ред.
Народився в сім’ї священника[1] Переяславської єпархії.
Навчався у Києво-Могилянській академії;
1797 — у Московському університеті.
8 вересня 1800 р. — поставлений вчителем у Київській академії [1].
28 березня 1803 р. — пострижений в чернецтво з іменем «Мефодій».
2 квітня 1803 р. — рукоположений в сан ієродиякона, а 6 квітня — в сан ієромонаха[1] і призначений соборним ієромонахом.
8 вересня 1803 р. — призначений професором Київської духовної академії[1]. З 1806 — профект кафедри поезії і вищого класу математики, згодом префект КМА.
5 липня 1811 р. — отримав сан архімандрита (3-го класу)[1].
1811 — призначений інспектором Петербурзької духовної семінарії, а з 13 березня 1812 — її ректором.
З 27 березня 1812 р. керував також Санкт-Петербурзьким Троїце-Сергієвим монастирем[1].
21 вересня 1813 р. — хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.
З 7 лютого 1816 р. — єпископ Полтавський та Переяславський.
Був чудовим проповідником, з уст якого, за словами сучасника, «лилися перли і алмази». За його ініціативою були засновані духовне училище у Переяславі (1817) і парафіяльне училище в Полтаві при монастирі (1818).
27 липня 1824 р. — зведений в сан архієпископа Астраханського та Кавказького. Прибув до єпархії 16 жовтня того ж року[2].
Астраханський клімат виявився важким, також страждав від того, що не мав освіченого оточення[2].
З 30 вересня 1825 — архієпископ Псковський, Ліфляндський та Курляндський.
З 30 квітня 1833 — архієпископ Псковський та Ліфляндський.
Будучи архієпископом Псковським втратив зір[2], через що 10 травня 1834 звільнений на покій до Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря з річною пенсією 3200 рублів. Керував ним.
Помер 10 липня 1845 р. у цьому монастирі. Похований в соборному храмі.
Примітки ред.
Література ред.
- Игумен Полиевкт. Сведения о Полтавско-Переяславской епархии и ее архипастырях. Мефодий Песнячевский // ПЕВ.ЧН. — 1867. — № 22. — с. 413–416; Павловский, 1912. — С. 127.