Вікіпедія

Мерічель Батет

Мерічель Батет Ламанья[2] (ісп. Meritxell Batet Lamaña, кат. Meritxell Batet i Lamaña; нар. 19 березня 1973, Барселона, Каталонія, Іспанія) — іспанська політикиня та юристка. Президентка Конгресу депутатів Генеральних кортесів Іспанії з 2019 року. Членкиня Соціалістичної партії Каталонії.

Мерічель Батет
кат. Meritxell Batet i Lamanya
Голова Конгресу депутатів
21 травня 2019 — 16 серпня 2023
Монарх: Філіп VI
Попередник: Ана Пастор Хуліан
Наступник: Франсіна Арменгол
Міністерка територіальної політики та цивільної служби
7 червня 2018 — 20 травня 2019
Прем'єр-міністр: Педро Санчес
Монарх: Філіп VI
Попередник: Сорая Саенс де Сантамарія
Наступник: Крістобаль Монторо
Депутатка Конгресу депутатів
2 квітня 2004 — 15 червня 2018
 
Ім'я при народженні: кат. Meritxell Batet i Lamaña
Народження: 19 березня 1973(1973-03-19)[1] (51 рік)
Барселона, Іспанія
Країна: Іспанія
Освіта: Університет Помпеу Фабраd
Партія: Соціалістична партія Каталонії[1] і Іспанська соціалістична робітнича партія
Шлюб: Хосе Марія Лассальєd
Нагороди:
Grand Cross of the Order of Charles III

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки та академічна кар'єра ред.

Батет навчалася в школі Escola Gravi у Барселоні і вступила до університету за стипендією[3]. 1995 року закінчила університет Помпеу Фабра, де вивчала юриспруденцію і де також закінчила докторантуру та захистила дипломну роботу «Участь, обговорення та прозорість в установах та органах Європейського Союзу»[4]. 1998 року закінчила аспірантуру з права на нерухомість та містобудування в IDEC. 2013 року представила докторську дисертацію «Принцип субсидіарності в Іспанії»[5].

У 1995—1998 роках була професоркою адміністративного права в університеті Помпеу Фабра, а згодом викладала там же конституційне право до призначення на міністерську посаду в 2018 році[6]. 2007 року отримала стипендію Фонду Германа Маршалла.

Політична кар'єра ред.

Вперше зайнялася політикою в студентські роки. У різних інтерв'ю вона розповідала, що коли отримала грант від Женералітату для навчання на докторантурі в університеті, її науковий керівник Хосеп Мір сказав їй, що Нарсіс Серра, тодішній голова Соціалістичної партії Каталонії, шукав когось, хто координував би його роботу. Батет співпрацювала з ним 2 роки[3]. У 2001—2004 роках керувала Фондом автономних і місцевих досліджень імені Карлеса Пі і Суньєра.

Депутатка Конгресу депутатів ред.

2004 року була незалежним кандидатом під номером 9 у списку Соціалістичної партії Каталонії, очолюваної Хосе Монтілья, від Барселони на виборах до Конгресу депутатів[7]. У 2008 році долучилася до партії, де працювала в групі Віла де Грасія у Федерації Барселони.

На виборах 2008 року у списку партії від Барселони посідала 11 місце, а на виборах 2011 року — восьме.

У лютому 2013 року разом з іншими членами свої партії порушила процедуру голосування в Конгресі депутатів, проголосувавши за дві ініціативи, представлені об'єднаннями «Конвергенція та Єднання» та «Об'єднані ліві», що дозволяли провести у Каталонії референдум про незалежність. За це була оштрафована на 900 євро[8].

У липні 2014 року призначена секретарем з питань досліджень та програм Федеральної виконавчої комісії Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСПР)[9].

На парламентських виборах 2015 року займала друге місце у списку ІСПР від Мадрида, попри те, що була мілітантом партії разом із Педро Санчесом. На додачу до координації виборчої програми, Санчес доручив їй також керувати групою експертів, що займалася розробкою пропозицій змін до Конституції[10].

У лютому 2016 року була однією з осіб, обраних Санчесом для переговорів з іншими політичними партіями, щоб організувати урядовий альянс на противагу Народній партії[11].

У квітні 2016 року погодилася очолити список Соціалістичної партії Каталонії для Барселони на загальних виборах, проведених у червні того ж року після відставки Карме Чакон[12]. Була одним із 15 депутатів, які проголосували проти Маріано Рахоя на посаду прем'єр-міністра після виборів.

Міністерка територіальної політики та цивільної служби ред.

1 червня 2018 року Конгрес депутатів за ініціативи ІСПР оголосив урядові Маріано Рахоя вотум недовіри. Після цього новий уряд сформував Педро Санчес, який призначив Батет міністеркою територіальної політики та цивільної служби[13].

Король Філіп VI офіційно призначив її на посаду королівським указом 6 червня 2018 року[14]. 7 червня вона прийняла посаду від короля в палаці Сарсуела поблизу Мадрида[15][14]. На прохання прем'єр-міністра, щоб більше зосередитися на виконанні міністерських обов'язків, 15 червня склала депутатський мандат після понад 14 років парламентської кар'єри[16].

Покинула посаду 20 травня 2019 року у зв'язку із призначенням президенткою Конгресу депутатів Іспанії[17].

Президентка Конгресу депутатів ред.

Батет була обрана депутаткою Конгресу депутатів знову у квітні 2019 року на загальних виборах. 17 травня 2019 року ІСПР, партія, що перемогла на виборах, повідомила, що призначила Батет президенткою Конгресу депутатів[18].

Перше засідання Генеральних кортесів після виборів відбулося 21 травня, і Батет була обрана головою нижньої палати за підтримки своєї партії, ультралівої «Єдині ми можемо», Баскської націоналістичної партії, «Коаліції компромісу», Канарської коаліції та Регіоналістської партії Каталонії[19].

Генеральні кортеси XIII скликання були розпущені 24 вересня 2019 року через те, що не змогли сформувати уряд. Батет була переобрана депутаткою за результатами загальних виборів у листопаді того ж року. Згодом ІСПР представила її головою нижньої палати парламенту. У грудні 2019 року депутати Конгресу депутатів затвердили її на цій посаді[20].

Під час російського вторгнення в Україну двічі — 24 травня та 13 жовтня — мала телефонні розмови із Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком[2][21].

2 червня 2022 року взяла участь у відкритті виставки фотографій українського фотографа Макса Левіна в парламенті Іспанії[22].

Мерічель Батет покинула посаду президентки Конгресу депутатів після парламентських виборів 2023 року. 6 вересня того ж року вона склала свої повноваження депутата Конгресу депутатів та заявила про те, що «залишає передову лінію політики»[23].

Особисте життя ред.

У серпні 2005 року у місті Сантільяна-дель-Мар у Кантабрії одружилася із членом Народної партії Хосе Марією Лассальє, з яким має двох дочок-близнючок. Подружжя розійшлося у травні 2016 року[24].

27 грудня 2021 року захворіла на Covid-19[25].

Публікації ред.

  • E. Niubó, M. Batet, J. Majó , Europa, Federalisme, Socialdemocràcia XXI, Fundació Rafael Campalans, Barcelona, 2012.
  • L'esperança cívica d'Europa. Reflexions sobre el paper de la ciutadania a partir de la nova Constitució Europea. Publicado en FRC Revista de Debat Polític, primavera 10, 2005.
  • Indicadores de gestión de servicios públicos locales. Document Pi i Sunyer número 25, Fundació Carles Pi i Sunyer, Barcelona 2004
  • Indicadors de gestió de serveis públics locals: una iniciativa des de Catalunya. En Evaluación y control de políticas públicas. Indicadores de gestión. Ayuntamiento de Gijón, 2002

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=86&idLegislatura=13
  2. ↑ а б Руслан Стефанчук: Сподіваюся на підтримку Іспанією ініціативи щодо створення Спеціального трибуналу в справі про злочин агресії проти України. www.rada.gov.ua. Процитовано 19 березня 2023.
  3. ↑ а б Meritxell Batet, una catalana rebelde en la candidatura del PSOE. La Vanguardia (ісп.). 4 жовтня 2015. Процитовано 19 березня 2023.
  4. ↑ entry - Law Academic Coordination Unit (UPF). web.archive.org. 21 липня 2018. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 19 березня 2023.
  5. ↑ Biografía de Meritxell Batet Lamaña - PSOE. web.archive.org. 21 липня 2018. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 19 березня 2023.
  6. ↑ Gil, Iván (5 червня 2018). Meritxell Batet, la académica que llegó al Congreso sin carné y aval de Narcís Serra. elconfidencial.com (ісп.). Процитовано 19 березня 2023.
  7. ↑ Generales. Partit dels Socialistes de Catalunya (ісп.). Процитовано 19 березня 2023.
  8. ↑ El PSC rompe la disciplina de voto por primera vez al apoyar el derecho a decidir.
  9. ↑ Nuevatribuna (30 вересня 2015). Meritxell Batet y Zaida Cantera, candidatas dos y seis en la lista del PSOE. Nuevatribuna (ісп.). Процитовано 19 березня 2023.
  10. ↑ Todo el PSOE mira a Meritxell Batet para encabezar la lista de Barcelona. ELMUNDO (ісп.). 28 квітня 2016. Процитовано 19 березня 2023.
  11. ↑ Díez, Anabel (3 лютого 2016). Sánchez elige un equipo moderado para negociaciones difíciles. El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Процитовано 19 березня 2023.
  12. ↑ Batet será candidata del PSC sin primarias. ELMUNDO (ісп.). 4 травня 2016. Процитовано 19 березня 2023.
  13. ↑ La catalana Meritxell Batet, nombrada ministra de Política Territorial y Función Pública. La Vanguardia (ісп.). 6 червня 2018. Процитовано 19 березня 2023.
  14. ↑ а б BOE-A-2018-7577 Real Decreto 357/2018, de 6 de junio, por el que se nombran Ministros del Gobierno. boe.es. Процитовано 19 березня 2023.
  15. ↑ Los 17 del "Consejo de Ministras y Ministros" de Sánchez prometen ante el Rey. La Vanguardia (ісп.). 7 червня 2018. Процитовано 19 березня 2023.
  16. ↑ Press, Europa (15 червня 2018). Los ministros Ábalos, Robles y Batet formalizan su renuncia al escaño para dedicarse en exclusiva al Gobierno. www.europapress.es. Процитовано 19 березня 2023.
  17. ↑ Real Decreto 351/2019, de 20 de mayo, por el que se dispone que el Ministro de Agricultura, Pesca y Alimentación en funciones asuma el despacho ordinario de los asuntos del Ministerio de Política Territorial y Función Pública (PDF).
  18. ↑ Sánchez elige a Meritxell Batet presidenta del Congreso y a Manuel Cruz del Senado. El Español (ісп.). 17 травня 2019. Процитовано 19 березня 2023.
  19. ↑ Díez, Anabel; Casqueiro, Javier (21 травня 2019). La socialista Meritxell Batet, elegida nueva presidenta del Congreso. El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Процитовано 19 березня 2023.
  20. ↑ Meritxell Batet y Pilar Llop, elegidas presidentas del Congreso y el Senado. EITB (ісп.). 3 грудня 2019. Процитовано 19 березня 2023.
  21. ↑ Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук провів телефонну розмову з Головою Конгресу депутатів Іспанії Мерічель Батет. www.rada.gov.ua. Процитовано 19 березня 2023.
  22. ↑ У парламенті Іспанії відкрили виставку робіт загиблого на війні фотографа, документаліста Макса Левіна, - Кондратюк (відео). LB.ua. Процитовано 19 березня 2023.
  23. ↑ SER, Cadena (6 вересня 2023). Meritxell Batet renuncia a su acta como diputada y abandona la primera línea política. cadena SER (es-ES) . Процитовано 29 грудня 2023.
  24. ↑ Meritxell Batet y José María Lassalle se separan. abc (ісп.). 9 травня 2016. Процитовано 19 березня 2023.
  25. ↑ País, El (27 грудня 2021). Batet, positivo por coronavirus, no podrá presidir mañana el pleno del Congreso en el que se aprobarán los Presupuestos. El País (ісп.). Процитовано 19 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мерічель_Батет&oldid=41313137