Вікіпедія

Менно тер Браак

Менно тер Браак
нід. Menno ter Braak
Менно тер Браак. Портрет роботи П. Сітруна, 1939
Народився26 січня 1902(1902-01-26)
Ейберген, Гелдерланд, Нідерланди
Помер14 травня 1940(1940-05-14) (38 років)
Гаага, Нідерланди
·отруєння
ГромадянствоНідерланди Нідерланди
Національністьнідерландець
Діяльністьписьменник, літературний критик
Alma materАмстердамський університет
Мова творівнідерландська
Напрямокмодернізм
БатькоH.E.G. ter Braakd[1]
МатиG.A. ter Braak-Huizingad
Сайт: mennoterbraak.nl
CMNS: Менно тер Браак у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Менно тер Браак (нід. Menno ter Braak; *26 січня 1902, Ейберген, Гелдерланд, Нідерланди — 14 травня 1940, Гаага, Нідерланди) — нідерландський письменник-модерніст і літературний критик.

Біографія

ред.

Менно тер Браак народився 26 січня 1902 року в Ейбергені (провінція Гелдерланд) і виріс у містечку Тіл, де уславився тим, що бездоганно навчався і вирізнявся неабиякими розумовими здібностями. Він вступив до Амстердамського університету, студіював голландську мову та історію. Будучи студентом, тер Браак багато часу приділяв студентському часопису Propria Cures, а також факультативно самотужки вивчав кінематографію (у той час малопоширена дисципліна).

Менно тер Браак заснував «Лігу Кіно» (Filmliga) — організацію, яка займалася мультиплікаційним кіно. Він захистив докторську дисертацію про середньовічного імператора Оттон III, і деякий час працював учителем у різних загальноосвітніх школах.

У 1932 році Менно тер Браак, разом з Едгаром дю Пероном і Морісом Роланом, заснували літературний часопис «Форум» (Forum), який згодом став одним з найвпливовіших літературних періодичних видань голландською мовою 1930-х. Журнал був елітарним виданням, що забезпечував найвищий культурний рівень дискурсу та літературної критики. Слоганом періодичного видання стало Vent boven vorm, що в грубому перекладі означало «особистість понад форми».

У 1933 році Менно тер Браак, який тоді вже мешкав у Гаазі, влаштувався на роботу літературного редактора в голландську ліберальну газету «Фадерланд» (Het Vaderland «Вітчизна»). Він був одним з перших літераторів, хто відчув загрозу, яка насувалась з нацистської Німеччини. У ці ж роки він заснував так званий «Комітет пильності» (нід. het Comité van Waakzaamheid). Публіці він був відомий завдяки своїм численним есе про європейську культуру і політику, та їхній взаємодії. Певний вплив на його стиль висловлюватись і міркувати справив Ніцше.

Менно тер Браак був природженим полеміком, серед його опонентів були люди діаметрально протилежних поглядів. До кінця життя він встиг посперечатися, іноді у ворожих тонах, з тими, хто позиціонував себе представниками, як він їх називав «каламутних спільнот», таких як католицизм, ліберальний гуманізм, марксизм, і зрештою фашизм.

Під кінець життя Браак брав усе більшу участь у голландському антифашистському русі. Коли у вересні 1939 року вибухнула Друга світова війна, він впав у глибоку депресію. Через чотири дні після вторгнення Нацистської Німеччини до Нідерландів, 14 травня 1940 року, він здійснив невдалу спробу полетіти до Англії, а потім здійснив самогубство, прийнявши снодійне і зробивши собі ін'єкцію отрути. Він помер у день, коли Люфтваффе здійснили килимове бомбування Роттердама.

Вплив Менно тер Браака на розвиток нідерландської літератури був величезним і залишалося таким аж до 1950-х років. Тоді він почав знижуватися, але деякі літературні видання, зокрема Libertinage і Tirade продовжували зберігати вірність численним ідеям Браака.

Іменем Браака названо декілька навчальних закладів, у тому числі школа в його рідному місті Ейбергені[4].

Бібліографія

ред.
  • 1928 - Kaiser Otto III. Ideal und Praxis im frühen Mittelalter
  • 1929 - Cinema militans (есеї)
  • 1930 - Het carnaval der burgers. Een gelijkenis in gelijkenissen (есеї)
  • 1931 - De absolute film (есеї)
  • 1931 - Afscheid van domineesland (есеї)
  • 1931 - Hampton Court (роман)
  • 1931 - Man tegen man (есеї)
  • 1932 - Démasqué der schoonheid (есеї)
  • 1932-1935 - Forum (у співавторстві)
  • 1933 - Dr. Dumay verliest... (роман)
  • 1934 - Politicus zonder partij (есеї)
  • 1935 - De pantserkrant. Een tragicomedie van wapens, schrijfmachines en idealen. Gevolgd door een bief aan een vijandin van het tooneel
  • 1935 - Het tweede gezicht (есеї)
  • 1937 - Douwes Dekker en Multatuli (есеї)
  • 1937 - Van oude en nieuwe Christenen (есеї)
  • 1937 - Het christendom. Twee getuigenissen in polemische vorm (есеї, у співавторстві)
  • 1937 - Het nationaal-socialisme als rancuneleer (есеї)
  • 1938 - In gesprek met de vorigen (есеї)
  • 1938 - Mephistophelisch (есеї)
  • 1938 - De Augustijner monnik en zijn trouwe duivel (есеї)
  • 1939 - De nieuwe elite (есеї)
  • 1943 - De duivelskunstenaar. Een studie over S. Vestdijk (есеї)
  • 1944 - Reinaert op reis (есеї)
  • 1945 - Over waardigheid en macht. Politiek-cultureele kroniek (есеї)
  • 1945 - Journaal 1939 (щоденник)
  • 1946 - In gesprek met de onzen (есеї)
  • 1949 - Briefwisseling Ter Braak - Du Perron. Een bloemlezing
  • 1949-1951 - Verzameld werk (7 частин)
  • 1962-1967 - Briefwisseling 1930-1940 (листи, у співавторстві)
  • 1965 - Het verraad der vlaggen (есеї)
  • 1978 - De Propria Curesartikelen. 1923-1925 (bijeengebracht en ingeleid door Carel Peeters) (ISBN 9062910130)
  • 1980 - De artikelen over emigrantenliteratuur. 1933-1940 (bijeengebracht en ingeleid door Francis Bulhof) (ISBN 9062910491)
  • 1992 - De draagbare Ter Braak (samengesteld en ingeleid door Eep Francken) (ISBN 9053330984)
  • 2002 - Een waarlijk zeer markante geest: de briefwisseling Dr. P.H. Ritter Jr. - Menno ter Braak (1930-1936), (ISBN 90-76911-10-X)

Виноски

ред.
  1. ↑ https://www.biografischwoordenboekgelderland.nl/bio/5_Menno_ter_Braak
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  4. ↑ OBS Menno Ter Braak - Eibergen. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 17 березня 2022.

Посилання

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Менно_тер_Браак&oldid=43096470