Мейсенський грош
Мейсенський грош (нім. Meißner Groschen) або широкий грош (нім. Breite Groschen) — мейсенсько-саксонська срібна монета типу грош, що карбувалась у XIV—XV столітях і була в цей час головною регіональною валютою Мейсенського маркграфства. Вперше був викарбуваний маркграфом Фрідріхом II у 1338/39 роках за зразком празьких грошей[1][2]. На початку XVI століття мейсенський грош поступився своїм значенням новій великій срібній монеті, що своєю вартістю дорівнювала золотому рейнському гульдену і спочатку отримала назву гульденгрош, а згодом — талер.
| Мейсенський грош | |||
|---|---|---|---|
|
нім. Meißner Groschen | |||
| |||
| Територія обігу | |||
| Емітент | з 1338/39 -  Маркграфство Мейсенз 1423 -  Курфюрство Саксонія
| ||
Історія
ред.Маркграфи Мейсенські володіли великими родовищами срібла в Рудних горах. У 1338/39 роках маркграф Фрідріх II викарбував перший «широкий» грош (нім. Breite Groschen) за зразком празьких грошей, що з'явились у сусідній Богемії в 1300 році[1][2]. У перші сто років мейсенські гроші чеканилися переважно на державному монетному дворі у Фрайберзі[2][3], який викарбував 301 298 марок (приблизно 70,5 тонн) чистого срібла[3]. Оскільки срібла для карбування було багато, мейсенський грош використовувався не лише в маркграфстві Мейсен, а й поширювався за межі фактичної території, де він був законним платіжним засобом[2]. Як і празький грош, мейсенський грош чвсто імітували та контрмаркували[2].
Спочатку мейсенський грош був власною монетою Мейсенського маркграфства. Але в 1422 в сусідньому герцогстві Саксен-Віттенберг зі смертю Альбрехта III перервалася династія Асканієв і в 1423 році Імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург, в подяку за допомогу передав як вакантне герцогство Саксен-Віттенберг, так і титул курфюрста Саксонії маркграфу Мейсена Фрідріху IV, який став курфюстом Саксонії під іменем Фрідріх I[4]. Таким чином, монети, які продовжували карбувати на монетному дворі Фрайберга, стали вже не тільки мейсенськими, а й саксонськими грошовими одиницями. В деяких джерелах вони продовжують позначатися саме як мейсенські гроші[1], тоді як в інших джерелах вони називаються саксонськими грошами[5].
До 1483 року на монетному дворі Фрайберга було випущено монет із понад 70 тонн чистого срібла[6]. Мейсенські гроші поширилися далеко поза Саксонії у багатьох німецьких державах[5]. Зі збільшенням розмірв видобутку срібла, на початку XVI століття з'явились нові великі срібні монети, що своєю вартістю дорівнювали рейнському гульдену, найпоширенішій в ті часи золотій монеті в Німеччині. Ці нові срібні монети. що отримали назву гульденгрош, а згодом — талер, витіснили в XVI столітті мейсенський грош з обігу.
Девальвація
ред.Грошова вартість мейсенсько-саксонського срібного гроша з часом зменшувалася (пор. закон Грешама-Коперника)[1]. У 1338 році з празької марки (приблизно 253,14 г срібла 888 проби) карбували 66 грошей, що мали загальну вагу 3,797 г., і містили 3,375 г. чистого срібла[1]. До 1360 року пробу срібла в монетах було зменшено і з празької марки карбували вже 70 грошей, які тепер містили лише 2,788 г. В 1432 році з празької марки карбували 525 грошей, які тепер містили лише 0,48 г срібла[1].
Співвідношення з рейнським гульденом
ред.Встановлення співвідношення рейнського гульдена з срібним мейсенського грошем, основою регіональною монетою Мейсенського маркграфства, а пізніше і Саксонії відбулося вже з 1368—1369 роках, ще до утворення Рейнської монетної асоціації. У цей час «широкий» або мейсенський грош карбувався на державному монетному дворі Фрайберга і монетного двора Цвікау[7]. З середини XV століття було встановлено фіксований обмінний курс між мейсенським грошем та рейнським гульденом[1]. Спочатку один рейнський золотий гульден оцінювався в 20-21 мейсенський грош (відомий як зовнішня валюта — нім. Oberwähr)[1]. Пізніше зміст срібла в мейсенських монетах (відомих як внутрішня валюта — нім. Beiwähr) впав і за гульден давали вже 26 таких грошів[1].
Опис
ред.Мейсенські гроші карбувалися на монетних дворах Фрайберга, Цвікау, Лейпцига, Готи, Зангергаузена, Веймара та Кольдіца. До 1405 року на реверсі монети завжди зображувався мейсенський лев, звернутий ліворуч і латинський напис: GROSSUS MARCHIONNIS MISNENISIS (грош Мейсенської марки)[1]. На аверсі було вибито лілійний хрест в чотирилиснику і легенда зі скороченим титулом власника монетного двору: DEI GRATIA THURINGIAE LANDGRAVI (Божою милістю, ландграф Тюрінгії)[1]. Починаючи з 1457 року, дати часто переривалися (у серії 1465—1469 та 1490—1499)[1].
Загальна кількість всіх типів мейсенських грошей складає кілька тисяч. Серед найпоширеніших варіантів[1]:
Фюрстенгрошен (Fürstengroschen —«княжий грош»), Хелмгрошен (Helmgroschen — «грош з шоломом»), Шильдгрошен (Schildgroschen — «грош із щитом»), Юденкопфгрошен (Judenkopfgroschen — «грош з головою єврея»), Швертгрошен (Schwertgroschen — «грош із мечем»), Хорнгрошен (Horngroschen — «грош із рогом»), Кройцгрошен (Kreuzgroschen — «грош із хрестом»), Льовенгрошен (Löwengroschen — «грош із левом»), Бартгрошен (Bartgroschen — «грош із бородою») тощо.
Галерея
ред.-
Фюрстенгрошен (Fürstengroschen). Ландграф Балтазар Тюринзький, монетний двір Фрайберга (абервіатура BALTH), 1405–1406. -
Хелмгрошен (Helmgroschen). Маркграф Фрідріха I, монетний двір Фрайберга, 1405–1411 -
Шильдгрошен (Schildgroschen) Фрідріха I, монетний двір Гота, перший випуск 1405/1412 рр. However, this identical shield penny was not minted until 1425/1428. -
Пфахльшильденгрошен (Pfahlschildgroschen) курфюрста Фрідріха II, ландграфа Фрідріха Тюринзького та його брата Сигизмунда, монетний двір Фрайберга, 1431–1436 -
Юденкопфгрошен (Judenkopfgroschen), курфюрста Фрідріха II монетний двір Фрайберга, 1444 до ~1451 -
Швертгрошен (Schwertgroschen) курфюрста Фрідріха II, 1457 to 1464, mint master's mark lily, монетний двір Лейпцига, with double ringlet mark -
Хорнгрошен (Horngroschen), Курфюрст Ернест, герцог Альберт, герцог Вільгельм III, з 1466 р., монетний двір Лейпцига -
Шпіцгрошен (Spitzgroschen) Курфюрст Ернест, герцог Альберт, герцог Вільгельм III з курфюрстіною Маргарет (1475–1482), з 1475 р., монетний двір Кольдіца (Margarethengroschen) -
Бартгрошен (Bartgroschen) Курфюрста Фрідірх III з Йоганном та герцогом Георгом, монетні двори Цвікау та Шнеєберга з 1492 р. -
Сінсгрошен (Zinsgroschen). Курфюрст Фрідірх III з Йоганом та герцогом Альбертом, монетний двір Шнеєберга з 1498 р.
Див. також
ред.Джерела
ред.- G. Krug: Die meißnisch-sächsischen Groschen 1338 bis 1500. Veröffentlichungen des Museums für Vorgeschichte Dresden 13, Berlin 1974.
- Heinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numisatik. Berlin 1976.
- Paul Arnold: ührer durch die ständige Ausstellung des Münzkabinetts.2nd expanded and improved edn. 1978, Staatliche Kunstsammlungen Dresden (ed.).
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Heinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numismatik. Berlin 1976, S. 281.
- ↑ а б в г д Arnold (1978), pp. 14 ff.
- ↑ а б Ausstellungsführer: 7 Jahrhunderte Bergbau und Münzwesen in Sachsen und Thüringen 1168—1872. Gemeinschaftsausstellung des Staatl. Museums f. Mineralogie und Geologie und des Münzkabinetts der Staatl. Kunstsammlungen Dresden In: Blick ins Museum. Ausgabe 26, 1981.
- ↑ Фридрих I Воинственный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ а б Das große Münzen-Lexikon (24 березня 2015). Meißner Groschen. web.archive.org. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 23 січня 2024.
- ↑ Arnold P., Quellmalz W. Jahrhunderte Bergbau und Münzwesen in Sachsen und Thüringen 1168—1872; Gemeinschaftsausstellung des Staatlichen Museums für Mineralogie und Geologie zu Dresden und des Münzkabinetts der Staatlichen Kunstsammlungen Dresden (нем.) // Blick ins Museum. — Staatliche Wissenschaftliche Museen Dresden, 1981. — Nr. 26. — S. 1—30.
- ↑ Gerhard Krug: Die meißnisch sächsischen Groschen 1338—1500, Berlin 1974, S. 114