Гек (медресе, Сівас)

(Перенаправлено з Медресе Ґьок)

Медресе Гек (тур. Gök Medrese, букв. Небесне Медресе або Блакитне Медресе), також відоме як Медресе Сахібіє (тур. Sahibiye Medresesi) — медресе XIII-го століття, ісламський навчальний заклад у Сівасі, Туреччина.

Гек
39°44′39″ пн. ш. 37°00′59″ сх. д. / 39.74424000002777291° пн. ш. 37.01666000002777679° сх. д. / 39.74424000002777291; 37.01666000002777679Координати: 39°44′39″ пн. ш. 37°00′59″ сх. д. / 39.74424000002777291° пн. ш. 37.01666000002777679° сх. д. / 39.74424000002777291; 37.01666000002777679
Тип споруди медресе
Розташування  ТуреччинаСівас
Початок будівництва 13 століття
Гек (медресе, Сівас). Карта розташування: Туреччина
Гек (медресе, Сівас)
Гек (медресе, Сівас) (Туреччина)
Мапа
CMNS: Гек у Вікісховищі


Історія ред.

Медресе було споружене за наказом Сахіба Ати, візира і де-факто правителя сельджуцького Румського султанату 3 1277 року після смерті Перване. За ініціативою Сахіба Ати було збудовано багато будівель в Анатолії, проте Гек є однією з найвизначніших з-поміж них. Спочатку медресе називалося Сахібіє на честь Сахіба Ати. Але сьогодні воно відоме як Медресе Гек (блакитне медресе) через небесно-блакитні плитки, що покривають стіни будівлі.

Головним проєктувальником будівлі став архітектор вірменського[1][2][3] або грецького[4] походження, відомий як Калоян (грец. Καλό Γιάννη) з Коньї[5]. Спочатку будівля мала два поверхи, а також хамам (турецьку лазню) і кухню для 30 осіб. Втім, на сьогодні існують лише 13 кімнат нижнього поверху. Медресе було реконструйоване в 1823 році та використовувався аж до 1926 року[6].

Технічні дані ред.

Два високих мінарети заввишки 25 м стоять на кожній стороні порталу. Ширина будівлі становить 31,25 м. Розміри двору —24,25×14,40 м. Простір розділений на дві частини, одна з яких веде до молитовної кімнати, а інша — до класу[6].

Вакф ред.

В ісламськіх країнах доби середньовіччя вакф був джерелом доходів, виділених на експлуатацію і утримання фондів, а також на платню персоналу. У випадку медресе Геок, 85 ринків, дев'ять сіл, дві ферми та деякі інші джерела становили вакф.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Якобсон А.Л. (1983). Сельджукские отклики на темы армянский средневековой архитектуры (PDF). № 4 . стр-цы. 126-130. ISSN 0135-0536. Историко-филологический журнал. Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2013. Процитовано 28 квітня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  2. Maxim Yevadian: Les Seldjouks et les architectes arméniens, Les Nouvelles d'Arménie Magazine, Nr. 156, October 2009, p. 73.
  3. Ars Islamica / Detroit Institute of Arts. Research Seminary in Islamic Art / University of Michigan Press, 1939 — p. 67. La signature Kaloyan du Gok Medrese de Sivâs (1270) est également arménienne
  4. Speros Vryonis (1981). Studies on Byzantium, Seljuks, and Ottomans. с. 282. Perhaps the best known of these architects was the Greek from Konya, Kaloyan, who worked on the Ilgin Han in 1267-8 and three years later built the Gök Medrese of Sivas.
  5. Arcnet. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 28 квітня 2019.
  6. а б http://eskidergi.cumhuriyet.edu.tr/makale/1290.pdf [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.] (тур.)