Матвєєва Лілія Георгіївна

Лілія Георгіївна Матвєєва (1969 р.н., с. Дмитрівка, Болградський район, Одеська область, Україна) – український науковець, доктор юридичних наук, професор, полковник поліції, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ.

Матвєєва Лілія Георгіївна
Народився 1969
с. Дмитрівка, Болградський район,Одеська область
Країна Україна Україна
Національність українець
Галузь право
Заклад Одеський державний університет внутрішніх справ
Посада завідувач кафедри теорії та історії держави і права
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
 Полковник поліції

Життєпис ред.

Народилася у 1969 році в с. Дмитрівка, Болградського району, Одеської області, Україна.

Здобуття вищої освіти ред.

У 1992 році закінчила Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова за спеціальністю – «історія», кваліфікація – «історик, викладач історії».

У 1996 році закінчила з відзнакою Одеський інститут внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність», присвоєно кваліфікацію – «спеціаліст».

У 2003 році закінчила Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація – «юрист».

Практична робота ред.

В органах внутрішніх справ із 1994 року. Проходила службу на посадах: інспектора інспекції в справах неповнолітніх Приморського РВВС м. Одеси; дізнавача відділення дізнання Приморського РВ ОМУ УМВС; оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; головного спеціаліста з комунікації Головного управління Національної поліції в АР Крим та м.Севастополі.

Науково-педагогічна робота ред.

Із 1996 по теперішній час перебувала на посадах викладача; доцента, професора, начальника, завідувача кафедри теорії та філософії права (державно-правових дисциплін, теорії та історії держави і права) Одеського державного університету внутрішніх справ.

У 2005 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України» (спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Вчене звання доцента присвоєно у 2008 р.

У 2016 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Транзитивність у правовій сфері: загальнотеоретичне дослідження». Вчене звання професора кафедри теорії та філософії права присвоєно у 2021 р.

Трудова та наукова діяльність відзначена відомчими нагородами, а саме: відзнаками МВС України «За сумлінну службу» І і ІІ ступеня, «20 років сумлінної служби», нагрудним знаком МВС «За відзнаку в службі», відомчою почесною відзнакою НПУ – медаллю «Ветеран служби», відомчими грамотами.

Основні напрями наукового пошуку ред.

Сфера наукових інтересів: теорія та історія держави і права; порівняльне правознавство, філософія права, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, медіація, транзитивність у правовій сфері.

Є автором загалом понад 150 праць наукового та навчально-методичного характеру.

Розроблено та запроваджено у навчальний процес нові навчальні курси: «Захист прав і свобод вразливих груп населення Національною поліцією України», «Альтернативні способи вирішення юридичних конфліктів», «Поліцейська медіація», «Сучасні правові доктрини: теорія та практика».

Вибрані наукові праці ред.

Дискретність права як прояв транзитивності у праві. Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 7. С. 18–22.

Матвєєва Л. Г. Аналіз сучасних досліджень транзитивних процесів у праві. Юридична Україна. 2015. № 9. С.11–19.

Медіація як технологія відновного правосуддя щодо неповнолітніх. Visegrad Journal on Human Rights. 2021. № 6. С. 92-103.

Наступність права як загальнотеоретична категорія в дослідженні транзитивності права. Наукові праці НУ «ОЮА». 2014. Том XIV. С. 234–243.

Новація як вияв транзитивності у праві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. «Юридичні науки». 2015. Вип. 1. Т. 1. С. 27–30.

Особисті права людини першого покоління в національному, регіональному та міжнародному вимірі / Права людини в України та у зарубіжних країнах: проблеми теорії та нормативно- правої регламентації: колективна монографія/ за заг.ред. Н.В. Мишиної. Львів-Торунь: Ліга-Пркс, 2020. 392 с. (співавтор – Крестовська Н. М.).

Проблеми формування правової культури транзитивного суспільства. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 4. С. 71–75.

Судова, правоохоронна та правозахисна системи України : підручник / Албул С.В., О. М. Баймуратов, А. І. Берлач та ін., заг. ред. д.ю.н., проф. С. О. Кузніченка. Одеса : ОДУВС, 2012. 402 с.

Сучасна правова енциклопедія / О. В. Зайчук, О. Д. Крупчан, В. С. Ковальський [та ін. ] ; за заг. ред. О. В. Зайчука ; НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, НДІ інтелектуальної власності НАПрН України. 3-тє вид., перероб. і допов. К. : Юрінком Інтер, 2015. 408 с.

Теорія держави і права : практикум. О. : ОДУВС, 2009. 110 с.

Теорія держави і права в питаннях та відповідях. Державний іспит: посібник. Х. : Одиссей, 2007. 247 с. (співавтори – Оборотов Ю.М., Крижанівський А.Ф., Крестовська Н. М.)

Теорія держави і права: Елементарний курс. 2-ге вид. Х. : Одіссей, 2008. 442 с. (співавтор – Крестовська Н. М.).

Теорія держави і права: Підручник. Практикум. Тести. 2-ге вид., випр.і допов. К. : Юрінком Інтер, 2020. 584 с.

Теорія держави і права: Підручник. Практикум. Тести. 2-ге видання, випр. та доп. К. : Юрінком Інтер, 2020. 584 с. (співавтор – Крестовська Н. М.)

Теорія та практика побудови і розвитку демократичної, соціальної, правової держави в Україні у контексті євроінтеграції: монографія. Одеса: РВВ ОДУВС, 2021. 320 с. (співавтори Магновський І.Й., Тарасенко Л.Б, Бутирін Є.О., Шевчук В.В., Березовенко Л.С. )

Транзитивність у правовій сфері: монографія. К. : Юрінком Інтер, 2015. 328 с.

Ювенальна юстиція: український дискурс: колективна монографія. М. Баймуратов, Л. Матвєєва та ін.; за заг ред. Долженкова О., Одеса: Видавець Букаєв В.В., 2021. 320с. (співавтори – М. Баймуратов, О. Долженков, М. Корнієнко).  

Посилання ред.

Джерела ред.